Особистісне начало як визначальна риса документалістики. Шляхи реалізації особистісного чинника в мемуарних і біографічних творах. Його відмінні параметри у творах-спогадах і творах-біографіях. Ліризація оповіді в мемуарах і художніх життєписах.
Аннотация к работе
Україна і світ вступили в третє тисячоліття, і переломна доба, в якій нам довелося жити, є однією з визначальних причин злету літератури non fiction. У традиційних щорічних анкетах на сторінках журналу “Слово і час” кращими книжками останніх років названо саме зразки документально-художньої прози (мемуари І.Жиленко, В.Дрозда, А.Дімарова, Р.Іваничука, Ю.Шевельова, Л.Крушельницької). Отже, актуальність теми дисертації обумовлюється насамперед зростаючою зацікавленістю творами документально-художньої прози, недостатнім науковим висвітленням і обґрунтуванням проблем документалістики. Існує нагальна потреба дослідити визначальні риси літератури non fiction, зокрема документальну домінанту та особистісний чинник, що лежать в основі діалектики субєктивного й обєктивного в мемуарній і біографічній прозі. Обраний напрям дослідження відповідає тенденціям сучасного розвитку вузівської науки в Україні, входить до кола науково-дослідних робіт, над якими працює кафедра української літератури Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (“Актуальні проблеми літературознавства”), та відповідає державній темі університету (“Національна культура у філологічних дискурсах різних типів” № 0101U001371).Науковці визнають подвійну сутність “літератури факту”: з одного боку, документ є неодмінною ознакою таких творів, становить їх домінанту; з іншого - важливого значення набуває авторське висвітлення цього документа, субєктивне начало. З огляду на наявну в мемуаристиці й біографіці “концепцію адресата”, застосовано методологію рецептивної естетики (Г-.Р.Яусс, В.Ізер), згідно з якою першочергове значення має енергія впливу автора на читача, та активна роль останнього в процесі пізнання й реалізації літературного тексту. На прикладах досліджуваних творів у дисертації доведено, що і мемуари, і художня біографія - це наджанрові категорії, кожна з яких має розгалужену жанрову систему: автобіографічні повісті “Десь на дні мого серця” В.Лопати та “Соло для дівочого голосу” Г.Гордасевич; мемуарне есе “Центрально-східна ревізія” Ю.Андруховича; мемуарні повісті “Спогади про мого батька Бориса Антоненка-Давидовича” Я.Голуб та “Прожити й розповісти” А.Дімарова; літературний портрет “Моя сестра Марія” В.Сокола; біографічна повість “Дійство у пятому вимірі” Б.Певного; біографічний роман “Довга дорога вночі” М.Красуцького. Сучасний стан літератури non fiction дає змогу окреслити теоретичну модель документально-художнього твору: 1) введено поняття “документальної домінанти” (під якою розуміємо відтворення атмосфери доби, відповідність зображуваного реальним подіям і документальним фактам; для біографіки ще додається обовязкова наявність реальної історичної постаті); 2) ретроспективність (у біографіці автора життєпису та його героя переважно віддаляє значна часова дистанція, найчастіше обєкт і субєкт оповіді особисто не знайомі2; у мемуаристиці можуть бути зображені й сучасні події, проте час їх здійснення має бути в минулому); 3) подвійне бачення подій (здебільшого для мемуаристики); 4) існування різних часових вимірів та асоціативність мислення (неусвідомлений процес - у мемуаристиці, цілком усвідомлений - у біографіці); 5) концептуальність (кожний документально-художній твір відображає певну авторську концепцію буття); 6) звязок науки й мистецтва (і мемуарист, і біограф використовують два підходи до реалізації свого задуму - дослідницький та естетичний); 7) особистісний чинник (будуть це спогади про власне життя і сучасників (мемуаристика) чи оповідь про славетну історичну постать (біографіка), - реципієнту пропонується авторське бачення, індивідуальне, неповторне). У біографіці, на відміну від мемуаристики, немає подвійного бачення подій; відсутня неусвідомлена асоціативність мислення, а наявність різних часових вимірів є нічим іншим, як втіленням авторського задуму; особливості памяті автора біографічного твору мають загальне значення й не відіграють такої суттєвої ролі, як у мемуаристиці; часова дистанція між зображеними подіями та моментом написання біографічного твору не впливає на особистісний чинник, натомість у мемуаристиці часова відстань функціонально важлива.