Класифікація радіаційно-небезпечних об"єктів. Аналіз статистичних даних та подій з радіоактивними викидами у навколишнє середовище. Визначення зон радіоактивного зараження, видів випромінювання та їх джерел. Наведення міжнародної шкали ядерних подій.
Аннотация к работе
Радіаційно-небезпечні - обєкти народного госп-ва, що використовують у своїй діяльності джерела іонізуючого випромінювання, або такі утворюються в процесі їх функціонування. Основними уражаючими факторами аварій на радіаційно небезпечних обєктах є:-хмара зараженого повітря, що утворюється в перший період аварії і поширюється за вітром;-радіоактивно заражена місцевість;В Україні діють 5 атомних електростанцій з 16 енергетичними ядерними реакторами, 2 дослідних ядерних реактори та більше 8 тис. підприємств і організацій, які використовують у виробництві, науково-дослідній роботі та медичній практиці різноманітні радіоактивні речовини, а також зберігають і переробляють радіоактивні відходи. До промислових належать такі аварії, наслідки яких не поширюються за межі приміщень і території обєкта, а аварійне опромінення може отримати лише персонал. Такі аварії за масштабами поділяють на локальні, якщо в зоні аварії проживає до 10 тис. осіб, регіональні - із зоною від декількох населених пунктів, адміністративних районів до декількох областей з населенням більше 10 тис. осіб, глобальні - комунальні радіаційні аварії, які поширюються на значну або всю територію країни. При аваріях на АЕС можуть бути пошкодження конструкцій, технологічних ліній, пожежі, викиди в навколишнє середовище радіоактивних речовин. Така аварія може бути з розривом трубопроводів із теплоносієм, ушкодженням реактора і герметичних зон, виходом з ладу систем керування і захисту, що може призвести до миттєвої втрати герметичності конструкцій реактора, сплавлення тепловидільних елементів і викиду радіоактивних речовин з парою в навколишнє середовище, можливе розкидання радіоактивних осколків, уламків конструкцій паливних елементів.Аварії з викидом радіоактивних речовин у довкілля з подальшим забрудненням місцевості можуть виникати на радіаційно небезпечних обєктах. Основними уражаючими факторами аварій на АЕС є радіаційний уплив на людину в процесі розвитку аварії та радіаційне забруднення навколишнього середовища. Аварії на АЕС за можливістю прогнозування на етапі проектування поділяються на: а) проектні, які можуть бути прогнозовані при проектуванні АЕС та можуть бути локалізовані існуючою системою технічної безпеки на станції; б) поза проектні, які не передбачені при проектуванні АЕС та не можуть бути ліквідовані (локалізовані) існуючою системою технічної безпеки станції.Радіоактивне зараження місцевості, приземного шару атмосфери, повітряного простору, води й інших обєктів виникає в результаті випадання радіоактивних речовин із хмари ядерного вибуху під час її руху. По ступені небезпеки для людини радіоактивний слід умовно поділяється на чотири зони: зону А - помірного зараження; зону Б - сильного зараження; зону В - небезпечного зараження; зону Г - надзвичайно небезпечного зараження. Рівні радіації (потужності експозиційної дози) на зовнішніх границях цих зон дорівнюють 8; 80; 240 та 800 Р/год. через одну годину після вибуху і 0,5; 5; 15 та 50 Р/год. Радіоактивне зараження /забруднення/ місцевості, приземного шару атмосфери, повітряного простору, води та інших об?єктів виникає внаслідок випадання радіоактивних речовин з хмари ядерного вибуху. На місцевості, яка потрапляє під радіоактивне зараження при ядерному вибуху, виникають дві ділянки - вибуху і сліду хмари.Крім небезпеки, що створюють аварії на АЕС, існують ще багато різних джерел радіоактивного зараження. Радіаційні аварії по масштабах поділяються на 3 типи: локальна аварія - це аварія, радіаційні наслідки якої обмежуються однією будівлею; загальна аварія - аварія, радіаційні наслідки якої поширюються за територію АЕС. Основними уражаючими факторами аварій на радіаційно небезпечних обєктах є: хмара зараженого повітря, що утворюється в перший період аварії і поширюється за вітром; При загальному зовнішньому опроміненні людини дозою в 150…400 бер розвивається променева хвороба легкого і середнього ступеня; при дозі 400…600 бер - важка променева хвороба; опромінення в дозі понад 600 рад є абсолютно смертельним, якщо не використовуються заходи профілактики і терапії.Визначення зон радіоактивного зараження необхідно для планування дій працюючих на обєкті, поведінці населення, ступені захисту підрозділів МНС; для визначення заходів щодо захисту контингентів людей; кількості потерпілих внаслідок аварії. По ступені небезпеки заражену місцевість по сліду викиду РР і поширення радіоактивної хмари поділяють на 5 зон: зону М - зону радіаційної небезпеки; потужність поглиненої дози опромінювання (Рп) на її зовнішньому кордоні становить14 мрад за годину; зону А - зону помірного зараження, Рп на її зовнішньому кордоні дорівнює 140 мрад за годину; зону Б - зону сильного зараження, забруднена місцевість характеризується величиною Рп, що становить 1,4 рад за годину і більше; зону Г - зону надзвичайно небезпечного зараження; у цій зоні Рп не менше 14 рад/год.Іонізуючі випромінювання являють собою a-, b-і g-випромінювання, випущені радіоактивними ізотопами при їх самовільному (спонтанному) розпаду; потоки за
План
План
1. Вступ
2. Радіаційно небезпечні обєкти
3. Статистичні дані та події з радіактивними викидами
4. Аварії з викидом радіоактивних речовин у навколишнє середовище
5. Поняття про радіоактивне зараження місцевості
6. Радіаційно-небезпечні обєкти
7. Визначення зон радіоактивного зараження
8. Радіаційна безпека. Види випромінювання та їх джерела