Виникнення та розвиток у російській літературній критиці перших проявів мистецтва модернізму – суб’єктивно-імпресіоністичної критики. Аналіз своєрідності жанрової системи символістської критики на базі літературно-критичної спадщини Д. Мережковського.
Аннотация к работе
З посиленням уваги вчених до надбань літератури Срібного віку повязані, з одного боку, спроби виявити багатство та різноманітність естетичних досягнень його представників, з другого, - намагання зясувати кризу, перехідний характер, відсутність естетичної рівноваги у тих явищах, які визначають художню свідомість рубіжної епохи: подібні явища констатовано дослідниками і в сучасному літературному процесі. У літературі Срібного віку значну роль відіграє один із важливих напрямків тогочасного модернізму - символізм, вивчення якого дає можливість пізнати звязок художнього досвіду сучасної літератури з традиціями російських письменників рубежу ХІХ-ХХ ст. Жанрове розмаїття його творчості зумовило різні аспекти наукових досліджень, це зокрема: формування Д.Мережковським естетичної теорії символізму (праці Є.Андрущенко, Л.Долгополова, Н.Лебеденко, Д.Максимова, Л.Фрізмана, Т.Шевчук, Є.Еткінда та ін.), поетика його романів (дослідження Л.Колобаєвої, З.Мінц, В.Михеєва), своєрідність поезії (праці М.Ніженця, А.Ханзен-Льове), драматургії (дослідження Є.Андрущенко, Л.Фрізмана), літературної критики (праці Є.Андрущенко, В.Михеєва, Л.Фрізмана) та релігійно-філософської публіцистики (роботи І.Невлєвої). Чудове знання характеру епохи, увага до особливостей етико-естетичної природи художньої творчості зумовили те, що літературно-критичні дослідження Д.Мережковського стали взірцем нових поглядів та оцінок спадщини великих попередників. Необхідність зясувати особливості формування та розвитку естетичного дискурсу субєктивно-імпресіоністичної критики Д.Мережковського, визначити роль і місце російського письменника в процесі створення літературної критики символізму в Росії продиктована умовами сучасного наукового процесу, характерними рисами якого є поглиблене дослідження проблем, ігнорованих чи заперечуваних донедавна в СРСР.У першому розділі дисертації “Концепція символістської субєктивної критики в працях Д.Мережковського 90-х років ХІХ століття” досліджено погляди критика на розвиток тогочасного літературного процесу в Росії, що відображено в його літературно-критичній праці “Про причини занепаду і про нові течії сучасної російської літератури” (1893). Шукаючи витоки російського символізму в античній, середньовічній літературах, у творчості А.Данте, В.Шекспіра, І.-В.Гете та інших геніїв світової літератури, Д.Мережковський невідємною парадигмою вважав “вселюдську сприйнятливість” явищ світового мистецтва. Концепція “нової ідеалістичної літератури” Д.Мережковського зводиться до таких основних положень: віра в Бога - єдина передумова правди, справедливості і краси; література - це втілення великої народної свідомості; умовою існування літератури є культура - результат історичної специфіки епохи, творчої діяльності і творчого звязку поколінь. Першою відмінною рисою такої критики є субєктивно-поетичний характер оцінки твору мистецтва: світ мистецтва для субєктивного критика є тим, чим для художника - світ дійсності; за словами Мережковського, - ситуація, коли “критик перетворюється в самостійного поета”. Головні постулати субєктивно-імпресіоністичної критики - не відсутність постулатів, як стверджували опоненти Д.Мережковського, а відмова від рамок, що обмежують творчість критика, оскільки критик теж є творцем.Відзначено, що найактивніше теоретик російського символізму виявляв себе в галузі літературної критики в переломний період своєї творчості. Д.Мережковський прагнув свідомо впливати на літературний процес у Росії, про що свідчать його праці, присвячені обґрунтуванню принципів "нового ідеалістичного мистецтва" і субєктивно-імпресіоністичної критики. Формування нового типу літературно-художньої критики - "субєктивної",-викликано було, на думку Д.Мережковського, необхідністю утвердження нового напрямку в мистецтві - символізму, спроможного вивести з кризи російську літературу кінця ХІХ століття. Виступаючи проти тенденційності в мистецтві, Д.Мережковський негативно оцінював принципи теорії "чистого мистецтва", які, на його думку, обмежували свободу художньої творчості. Визначення сутності субєктивної критики повязано у Д.Мережковського з питанням про жанри, змістовність і варіативність їх форми зумовлюють глибину аналітичного і художнього розуміння творів мистецтва.