Передумови державного та мікроекономічного антикризового регулювання, як цілеспрямованого державного антициклічного регулювання і засобу пом’якшення криз. Досягнення максимально можливої стійкості підприємства. Прогнозування можливих кризових ситуацій.
Аннотация к работе
Спочатку на підприємствах збиралися так звані антикризові групи, що складаються як правило із запрошених консультантів і мають перед собою мету вивести підприємство з поточної кризової ситуації з мінімальним збитком. Однак, вже після Першої світової війни керівництво підприємств гігантів (наприклад, німецьких сталеливарних підприємств) початок всерйоз замислюватися про створення на підприємствах спеціальних постійно діючих антикризових структур, здатних не тільки долати наслідки кризи постфактум, але й прогнозувати виникнення майбутнього кризи і прийматиме заздалегідь заходів щодо його помякшенню. Державне антикризове регулювання проводилось за наступними напрямками: фінансування і субсидування корпорацій, що стоять на межі банкрутства; примусове картелирование підприємств; державне регулювання кризового сільського господарства; організація громадських робіт і видача допомоги по безробіттю. Спочатку практика антикризового регулювання на макрорівні полягала в помякшенні і виправленні наслідків вже наявного кризи з використанням перерахованих вище заходів. Необхідність структурних перетворень в економіці на базі науково-технічної революції змусила держава звернутися до довгострокового впливу на економіку.