Пріоритетність економічного розвитку сільських територій у країнах Європейського Союзу. Джерела фінансування сільського господарства. Перехід від стратегії субсидування до стратегії виділення грантів на програми розвитку сільськогосподарських виробників.
Аннотация к работе
Проведено аналіз підходів до стратегічного планування сталого розвитку агропромислового сектора. Вивченню європейського досвіду сталого розвитку сільських територій, у т. ч. й АПК, та його стратегічного планування також присвячено багато досліджень [1; 4-8; 10], що свідчить про важливість цього питання для України. Ця стратегія розвитку, що була затверджена лідерами країн ЄС у 2000 р., передбачала подальший розвиток ЄС за трьома напрямами: економічний (покращання координації макроекономічної політики, економічна реформа та розбудова внутрішнього ринку, адаптування до змін в інформаційному суспільстві, інвестування в дослідження та розробки, створення європейського простору для досліджень, усунення барєрів для бізнесу, створення інтегрованих фінансових ринків); соціальний (активна політика зайнятості, модернізація європейської соціальної моделі шляхом інвестування в людський капітал та боротьби з соціальним відторгненням); екологічний, що визначає шляхи забезпечення сталого розвитку та якості життя населення, який було додано на засіданні Ради ЄС у Гьотеборзі у 2001 р. На цьому засіданні було запропоновано державам - членам ЄС “розробити свої власні національні стратегії сталого розвитку”, що стало новим поштовхом для стратегічного планування сталого розвитку в європейських країнах. У 2010 р. було схвалено нову європейську стратегію розвитку - “Європа 2020: стратегія розумного, сталого та інклюзивного зростання”, якою визначені напрями якісних змін економічного зростання: розумне зростання (інтелектуалізація економічного розвитку, дослідження та інновації); стале зростання (екологізація економічного розвитку, доцільне використання ресурсів); інклюзивне зростання (соціалізація економічного розвитку, підвищення рівня зайнятості населення, досягнення соціальної та територіальної злагоди).