Визначення одного з основних проблемних понять ("кібервійна") у сучасному міжнародному праві. Сучасні ознаки, що запропоновані вітчизняними та закордонними дослідниками. Порівняльний аналіз різних концепцій цього поняття, їх основні спільні ознаки.
Аннотация к работе
Актуальність порушеної проблеми міжнародно-правового визначення кібервійни підтверджується численними потужними атаками на інформаційні інфраструктури держав (кібератаки на Естонію в 2007 році, на Грузію в 2008-му), створенням відповідних національних військових формувань, відповідальних за ведення кібервійни (такі органи утворені в США, Великобританії, Німеччині, Нідерландах, Бразилії, Сінгапурі, Індії, Австралії та інших державах). Мета статті - дати загальнотеоретичне визначення поняття та основних ознак кібервійни; визначити основні ознаки поняття «кібервійна», що є спільними для сучасної вітчизняної та зарубіжної доктрини міжнародного права. Відповідно до неї кібервійною вважається використання компютерів або цифрових засобів із боку уряду або з явним знанням чи схваленням цим урядом проти іншої держави або приватної власності в іншій державі, включаючи навмисний доступ, перехоплення даних або пошкодження цифрової та керованої цифровим методом управління інфраструктури. Відповідно до останньої редакції кібервійною є найвищий ступінь кіберконфлікту між державами, під час якого держави вчиняють кібератаки проти кіберінфраструктур супротивника як частини військової кампанії. Компютерна мережева атака визначається як дії, вчинені на основі використання компютерних мереж, з метою зірвати, заблокувати, зіпсувати або знищити інформацію, що знаходиться в компютерах і компютерних мережах [9].Попри відсутність нормативного закріплення та чіткого єдиного понятійного апарату, що регулював би відносини на міжнародному рівні у кіберсфері, держави визнають, що норми міжнародного права можуть бути застосовані під час вчинення кібератак на інші держави. До моменту створення універсального міжнародного акту, яким би було врегульовано усі питання щодо використання кіберпростору, визнання його новим простором є стримувальним фактором, що зупиняє держави від неконтрольованих атак та кібервтручань. Це вкотре підкреслює нагальну необхідність спершу виробити поняттєвий апарат, який має бути узгоджений між субєктами міжнародного права, а також напрацювати міжнародно-правові норми, які б чітко визначали меж прав і відповідальності держав у глобальному інформаційному просторі.