Культурологічний аналіз доісторичного суспільства, цивілізацій, античності. Головні напрямки розвитку західної культури, специфіка її розвитку за доби еллінізму, розвиток фрескового мистецтва та мозаїки, малярства, іконографії, філософії, скульптури.
Аннотация к работе
На відміну від архітектури у візантійському образотворчому мистецтві доля античної спадщини була іншою. Камінці для мозаїк могли різнитися за розміром, але помічено, що уніфікований розмір камінців надає широкі можливості для створення будь-яких складних орнаментів чи сюжетних композицій. Вони вчаться будувати простір в картинах за рахунок лінійної перспективи, правильно малювати людини, моделювати обєм. Георг Вільгельм Фрідріх Гегель остаточно знімає в своїй філософії опозицію «природи» і «культури»: «культура є… звільнення і робота вищого звільнення», що розуміється як поетапний рух від природної безпосередності до вищої духовності. Переносячи психоаналіз на область етнографії, історії, релігії, біографій великих діячів культури, Фрейд та його послідовники розглядають культуру як якусь «проекцію індивідуальної психіки на громадський екран».