Дослідження ролі та значення агропромислового комплексу України. Аналіз її місця у рейтингу аграрних країн Європи. Визначення основних причин бідності аграрних країн. Характеристика проблем державного регулювання економічних інтересів аграрного сектора.
Аннотация к работе
Аграрний сектор формує продовольчу та у визначених межах економічну, екологічну та енергетичну безпеку, забезпечує розвиток технологічно повязаних галузей національної економіки та створює соціально-економічні умови сільського розвитку. Український аграрний сектор з потенціалом виробництва, що значно перевищує потреби внутрішнього ринку, є ланкою, що з одного боку може стати локомотивом розвитку національної економіки та її ефективної інтеграції в світовий економічний простір, а з іншого - забезпечити постійну залежність від зовнішніх умов, оскільки Україна є гравцем сировинного ринку, що ставить країну залежною від світових цін та попиту. Однак, поставлений урядом акцент на розвиток сільського господарства, рекордні врожаї та розширення ринків збуту української сировини не виводить Україну на якісно новий рівень економічного розвитку. Тому дослідження особливостей та тенденцій аграрного сектору, його взаємозвязку із рівнем добробуту населення є вкрай важливою проблемою для формування стратегічних пріоритетів економічного розвитку України. На даний час більшість вчених-економістів, політологів, успішних практиків агарної галузі зазначають, що країна перебуває на роздоріжжі і намічається «декілька варіантів дуже різного майбутнього» і майбутнє АПК дуже тісно повязане з майбутнім всієї держави.Частка аграрної галузі у зведеному бюджеті за останні роки становить в середньому 20%, а у товарній структурі експорту - понад чверть, забезпечуючи перше місце на світовому ринку олії соняшникової, друге місце - за експортом зернових. У структурі ВВП України сільське господарство займає 10,43%. Це означає те, що виробник не може впливати на ціну своєї продукції, оскільки він працює на ринку досконалої конкуренції. Спадна віддача характерна для видобутку сировини, сільського господарства та переробки з низькою доданою вартістю, тобто для виробництв із активами, що залежать безпосередньо від природи. Розвиток таких виробництв та експорту їхньої продукції впливає на економіку через розвиток робочої сили, зростання зайнятості та доходів населення, мультиплікативний вплив на інші галузі й стабілізацію валютного курсу, зростання прибутків для власників такого бізнесу й збільшення надходжень до бюджету.Дуже важливо досягати синергії між сільським господарством і промисловістю. Маючи переважно сільськогосподарську економічну орієнтацію, в Україні варто розвивати неконкурентний порівняно із США чи Європою сектор промисловості.