Політична й економічна ситуація в Росії напередодні реформи. Великий росіянин реформатор і політик П.А. Столипін: "війна за землю" і передумови реформи. Задум земельної реформи, її основна ідея. Причини і наслідки столипінської аграрної реформи.
Аннотация к работе
Будь-яка людина, що живе на пострадянському просторі, скаже, що був такий відомий реформатор. Петро Аркадійович Столипін був людиною дивної долі. Столипін не був занадто складною людиною. Питання аграрної реформи Столипіна досліджували багато вчених-економістів та правознавців, серед яких: В.В.Бочаров, І.М.Власюк, Л.Р.Ігнатова, О.В.Овдін, О.М.Приймак, М.А.Рогачевська, С.М.Сідельніков та ін.; особистості реформатора Петра Столипіна присвятили свої дослідження А.Я.Аврах, М.П.Бок (дочка П.Столипіна), А.П.Бородін, П.Н.Зирянов, С.Ю.Рибас, Г.Сидоровнін та ін. Вивчаючи історію економіки та права Російської імперії, вчені приділяли особливу увагу реформам П.Столипіна, стверджуючи, що саме сьогодні це питання виявилося найактуальнішим для розвитку аграрної галузі.Росія вступила на шлях капіталістичного розвитку пізніше країн Заходу і тому потрапила в другий ешелон країн, такі країни називали "молодими хижаками". Швидкість, з якою розвивалася Росія, була дуже високою, цьому сприяла вже розвинута Європа; вона допомагала, ділилася досвідом, а також направляла економіку в потрібне русло. Обсяг промислового виробництва виріс у 1,6 рази, процес монополізації економіки одержав новий імпульс, у результаті кризи слабкі малі підприємства розорилися, що і прискорило процес концентрації промислового виробництва. Вивіз капіталу з Росії не одержав особливого розмаху, що зумовлювалося як недоліком фінансових засобів, так і потребами освоєння величезних просторів країни, але зрештою Росія включилася в боротьбу за сфери впливу, що і спричинило війну з Японією, однієї з країн другого ешелону. Росія була середньорозвиненою країною.Петро Аркадійович Столипін (1862-1911) ввійшов в історію Росії як видатний державний діяч, великий реформатор. Деякі державні діячі заслужили таку пильну увагу нащадків тільки через багато років. Майбутній голова уряду Росії Петро Аркадійович Столипін народився 5 квітня 1862 року в знатній дворянській родині. Коли на дуелі загинув старший брат Петра, юнак стрілявся з його убивцею й одержав кулю в праву руку, яка з тих пір була майже паралізована [3,c.77]. Дочка Столипіна Марія Бок писала про це: “Великий учений так захопився, слухаючи блискучі відповіді мого батька, що став йому задавати питання усе далі і далі, питання, про які не читали в університетах, а над рішенням яких працювали вчені.Губернатор недбало і владно кинув бунтарю свою шинель: “Потримай!” Той, розгубивши, узяв шинель і слухняно тримав її увесь час, доки Столипін говорив [3,c.184-185]. 8 липня 1906 року Столипін, зберігши за собою посада міністра внутрішніх справ, був призначений головою Ради Міністрів. Ця реформа повинна була створити в Росії клас дрібних власників - нову “міцну опору порядку”, опору держави. “Не можна любити чуже нарівні зі своїм і не можна обробляти, поліпшувати землю, що знаходиться в тимчасовому користуванні, нарівні зі своєї землею. П.Столипін підкреслював, що не бачить змісту “зганяти з землі більш развинутої елемент землевласників”.Генерал Дмитро Трепов говорив тоді: “Я сам поміщик і буду дуже радий віддати даром половину моєї землі, будучи переконаним, що тільки при цій умові я збережу за собою другу половину.” [2,c.131]. Складні елементи його програм - перехід до хуторів, використання кооперації, розвиток меліорації, уведення триступінчастого сільськогосподарського утворення, організації дешевого кредиту для селян, утворення землеробської партії, що реально представляла інтереси дрібного землеволодіння [4,c.288-289]. Столипін висуває ліберальну доктрину керування сільською громадою, усунення черезсмужжя, розвитку приватної власності на селі і досягнення на цій основі економічного росту. Там, де в силу місцевих умов громада економічно життєздатна, "необхідно самому селянину обрати той спосіб користування землею, що найбільше його влаштовує" [29,c.213]. Відповідно до цього наказу селяни одержували право вийти з громади зі своєю землею.Столипін, будучи поміщиком, проводирем губернського дворянства, знав і розумів інтереси поміщиків; на посаді губернатора в період революції бачив повсталих селян, тому для нього аграрне питання не було абстрактним поняттям. Цілей у реформи було не багато: соціально-політична - створити в селі міцну опору для самодержавства з міцних власників, відколовши їх від основної маси селянства і протиставивши їх їй; міцні господарства повинні були стати перешкодою на шляху наростання революції в селі; соціально-економічна - зруйнувати громаду , насадити приватні господарства у виді отрубів і хуторів, а надлишок робочої сили направити в місто, де неї поглине зростаюча промисловість; економічна - забезпечити підйом сільського господарства і подальшу індустріалізацію країни для того, щоб ліквідувати відставання від передових держав. Аграрне законодавство 1906-1910 років було другим кроком, при цьому уряд, щоб усталити свою владу і владу поміщиків, знову намагалося вирішити аграрне питання за рахунок селянства. Це був символ віри, велика й остання надія, одержимість, його сьогоден
План
Зміст
Вступ
1. Політична й економічна ситуація в Росії напередодні реформи
2. Великий росіянин реформатор і політик Петро Аркадійович Столипін
2.1 Біографічні замітки і деякі риси характеру
2.2 Петро Столипін: про селян та реформу
2.3 «Війна за землю» і передумови реформи
3. Земельна реформа
3.1 Задум земельної реформи, її основна ідея
3.2 Основні напрямки столипінської земельної реформи
3.3 Законодавча база реформи
3.4 Діяльність Селянського банку
4. Причини і наслідки столипінської аграрної реформи
4.1 Причини краху аграрної реформи
4.2 Підсумки і наслідки столипінської земельної реформи