Неоіндуїзм як неодмінний елемент релігійного життя народів. Особливість виникнення неохристиянських рухів в Україні. Застосування Біблії як основи віросповідання і діяльності церкви Христа. Характеристика Міжнародного товариства свідомості Кришни.
Аннотация к работе
Характерною для неохристиянських груп є критика ортодоксального християнства за від хід від первісних традицій: оголошення своєї Церкви, секти справді істинним, відроджувальним рухом євангельського християнства, навіть месіанським у спасінні Христової віри; досконале знання Біблії з дозволом вільного прочитання її і власними інтерпретаціями; піднесення останніх до рангу віросповідних джерел (додаткові писання, об"явлення), авторитетніших часом за Біблію; визнання Ісуса Христа поряд зі своїм лідером керівником церкви, який вважається пророком, посланцем Бога. В Україні до неохристиянських рухів належать, по-перше, привнесені з-за кордону місії, секти, новітні Церкви (Християнська місія, "Емануїл", "Армія спасіння", мормони), Церква повного Євангелія, Церква Христа, Київський християнський центр "Нове життя", Християнська церква "Хвала і поклоніння", проросійське неохристиянське утворення Церква воскресаючої Богородиці, церква марийської орієнтації "Альфа і Омега" тощо; по-друге християнські обєднання українського походження, як от Спілка християнської міжконфесійної згоди "Лігіс" і Собор євангельських церков. У Церкві здійснюються три таїнства: хрещення водою, закарбування Духом Святим і причастя. Церква проголошує Біблію основою свого віросповідання і діяльності, вимагає від кожного вірного дотримуватися постулатів віри, викладених у Святому Письмі, втілювати у своєму житті первісні християнські ідеали. Громада керується за місцем реєстрації обраним старшиною, богослужіння веде місцевий диякон, відправи у Церкві складаються із пяти ритуалів, що відповідає тексту Святого Письма: спів, молитва, проповідь, складання дарів, переломлення хліба та причастя вином.