Переваги та недоліки традиційних підходів до управління вільними економічними зонами з урахуванням специфіки країн з перехідною економікою. Системні показники (економічні, соціальні, екологічні), що використовуються для оцінювання їх ефективності.
Аннотация к работе
Результати функціонування ВЕЗ, яких було створено у XX сторіччі понад 1 тисячу, досить неоднозначні та суперечливі, особливо в країнах, що розвиваються, і в країнах з перехідною економікою. Щоб уникнути помилок у даних питаннях (бо ціна таких помилок може бути надзвичайно великою), розробка державної політики повинна спиратися на комплексні теоретико-економічні дослідження методології створення та функціонування ВЕЗ. З іншого, особливості цих країн (недостатній розвиток ринкових відносин та інфраструктури, неконвертованість або обмежена конвертованість національних валют, велика питома вага тіньової економіки) істотно перешкоджають прямому перенесенню на них наявних підходів і досвіду створення ВЕЗ у країнах з ринковою економікою. Різноманітні аспекти формування і розвитку ВЕЗ у країнах з розвинутою ринковою економікою та країнах, що розвиваються, розглядалися економічною наукою, починаючи з 60-х років ХХ сторіччя. Для досягнення поставленої у дисертації мети використовувались загальнонаукові та спеціальні методи наукового дослідження, а саме: метод логічно-теоретичного аналізу (у підрозділі 1.1 при визначенні терміну “вільні економічні зони”); методи кількісного та якісного порівняння (у підрозділі 1.2 для аналізу наявного досвіду створення та функціонування ВЕЗ); методи аналізу та синтезу, історичних аналогій (у підрозділах 1.3 і 1.4 при дослідженні наявних підходів до оцінки ефективності проектів ВЕЗ); методи економічної теорії, теорії менеджменту та маркетингу (у підрозділах 2.1 і 2.2 при вивченні структур управління ВЕЗ та їх взаємодії з органами державного управління); методи галузевої економіки (фінанси, економіка промисловості та торгівлі - в усіх підрозділах розділу 2 для аналізу процесів “офшоризації” виробничих ВЕЗ та зміни їх спеціалізації); методи кількісного аналізу і формалізовані процедури підтримки прийняття рішень, у тому числі метод міжгалузевого балансу, економіко-математичне моделювання, методи теорії нечітких множин, метод аналізу ієрархічних процедур прийняття рішень та його модифікації (у розділі 3 при розробці процедури оцінювання проектів ВЕЗ і застосуванні цієї процедури для оцінки проектів ВЕЗ у Грузії); методи прогнозування (включаючи сценарний підхід) і методи економічної статистики (у підрозділі 3.3 для аналізу проектів створення ВЕЗ у Грузії).Розвинуті країни, які володіють великою територією, створюють вільні зони з метою реалізації таких завдань: 1) залучення інвестицій у найважливіші сектори та регіони країни; 2) зміцнення позицій вітчизняного бізнесу на світових ринках шляхом стимулювання інноваційних процесів, досягнення технологічного прориву в напрямах, що визначають лідерство в економіці; 3) переорієнтація промисловості на розвиток наукомістких і енергозбережувальних технологій; 4) інтенсифікація наукових досліджень за межами найбільших міст за рахунок активізації діяльності місцевих університетів; 5) перерозподіл промислового потенціалу країни з центру на периферію; 6) стимулювання розвитку депресивних регіонів. Аналіз досвіду країн з перехідною економікою та Китаю показує, що на відміну від розвинутих країн та тих, що розвиваються, тут створення вільних економічних зон сприяє розвязанню ще одного принципово нового завдання - відпрацюванню і впровадженню елементів ринкової економіки. Застосування найбільш поширених з них - аналізу „витрати - випуск”, цільового підходу і методу історичних аналогій - у країнах з перехідною економікою натрапляє на серйозні труднощі, що обумовлені складністю порівняння різнорідних компонент витрат та доходів, необхідністю урахування впливу ВЕЗ на соціально-економічну обстановку і відсутністю у більшості країн досвіду функціонування таких зон. У другому розділі „Особливості управління діяльністю ВЕЗ у країнах з перехідною економікою” досліджено проблеми формування органів управління зон і узгодження інтересів органів влади та управління різних рівнів, питання нормативно-правового забезпечення ВЕЗ, запропоновані підходи до вирішення ключових проблем, що виникають у процесі управління зонами у перехідній економіці. В роботі виявлено найістотніші управлінські проблеми, що впливають на ефективність ВЕЗ і вимагають обгрунтованих підходів вже на етапі розробки проектів зон або на початковому етапі їх діяльності: дієвість стимулів, запропонованих режимом ВЕЗ; суперечності між центральними і місцевими органами влади та управління; взаємовідносини між адміністрацією зони і діючими у ній субєктами господарської діяльності, урядом приймаючих країн і транснаціональними корпораціями (ТНК); запобігання розвитку тіньової економіки й „офшоризації” зони; суперечності між субєктами зони й однопрофільними з ними виробничими комплексами на решті території країни; виникнення структурних диспропорцій; нормативно-правова база, що забезпечує розвиток у зоні пріоритетних галузей, гарантію власності, порядок зміни преференцій тощо; імплементація процедур митного контролю; конкуренція із зонами як усередині країни, так і за її межами; вплив ВЕЗ на міжнародні економ