Поняття та ознаки держави, форми державного устрою. Механізм політико-територіальної організації влади. Норми права та їх види. Поняття і структура правовідносин. Система законодавства та права в Україні. Юридична відповідальність: підстави та види.
Аннотация к работе
Держава - це суверенна, політико-територіальна організація влади більшості населення або частини суспільства, що здійснюється державним апаратом на основі юридичних норм і виступає субєктом міжнародних відносин. 2) має особливий апарат публічної влади - апарат примусу (армія, поліція, тюрми) та управління (система законодавчих, виконавчих, судових і контрольно-наглядових органів); Ця ознака вказує, що державна влада єдина в межах своєї території і має незалежність у вирішенні питань зовнішньої політики; Функції держави - головні напрямки діяльності держави, в яких розкривається її сутність. Внутрішні функції - в них реалізується внутрішня політика держави: 1) політична - вироблення внутрішньої політики держави, регулювання сфери політичних відносин, забезпечення народовладдя;Форма державного правління визначає порядок утворення й організації вищих органів влади в державі. Форма державного правління, при якій державна влада зосереджена цілком чи частково в руках монарха, і передається в спадщину Форма державного правління, при якій вища державна влада здійснюється представницьким загальнонаціональним органом влади (парламентом), обраним населенням на певний строк Монарх не обмежений конституцією; здійснює законодавчу діяльність; керує урядом, що формує сам; контролює правосуддя - вся державна влада зосереджена в його руках Збереглася в первісному вигляді в одиничних країнах (султанат Оман). Влада монарха обмежена конституцією чи парламентом; він не може прямо впливати на склад і політику уряду, що формується парламентом і підзвітний йому; парламент здійснює законодавчу діяльність (Великобританія, Іспанія, Данія, Швеція, Бельгія, Голландія, Японія й ін.). Монарх формує уряд, який відповідальний перед ним, а не перед парламентом і має право відкладного вето стосовно законів, виданих парламентом, і право розпуску парламенту.Обєктивним правом називають сукупність усіх правових норм, встановлених державою і чинних у цій державі. Зміст субєктивного права зводиться до того, що відповідний субєкт може: поводити себе певним чином; вимагати певної поведінки від інших; звертатися до держави за захистом. Регулятивна функція використовується для запровадження позитивних правил поведінки шляхом закріплення наявних правил (наприклад, закріплення повноважень власника щодо володіння, користування та розпорядження майном) або для забезпечення активної поведінки тих чи тих субєктів (наприклад, покладання обовязку сплачувати податки). Право належить до соціальних норм (правил поведінки у суспільстві), що регулюють суспільні відносини між людьми та їх організаціями. Усі соціальні норми залежно від їхньої ролі й місця в системі соціального регулювання поділяються на: правові, або юридичні, моральні, релігійні, корпоративні, політичні норми, естетичні звичаї та традиції.Джерело права - це спосіб вияву змісту і закріплення правил поведінки, що встановлюється державою. Правовий звичай - звичаєве правило поведінки, яке санкціонується та забезпечується державою (Закони XII таблиць, "Салічна правда", "Руська правда"). Нормативний договір - письмовий документ, в якому загальні правила поведінки встановлюють кілька учасників договору (колективний договір у трудових правовідносинах, договір про утворення федерації тощо) Це продукт компромісу сторін, який містить правила, обовязкові для його учасників;Правовідносини - це суспільні відносини, врегульовані нормами права, які виникають з конкретної поведінки їх учасників (субєктів). характеризуються наявністю сторін, які мають субєктивні права та юридичні обовязки; здійснення субєктивних прав чи додержання юридичних обовязків у правовідносинах контролюється і забезпечується державою. Правовідносини включають у себе такі елементи: субєкти, обєкти, зміст правовідносин. Субєктами правовідносин вважають їх учасників, які є носіями субєктивних прав та юридичних обовязків.Використання - форма реалізації уповноважуючих правових норм, яка полягає в активній чи пасивній поведінці субєктів, що здійснюється ними за їхнім власним бажанням (реалізація законодавства про право на вищу освіту, реалізація права на підприємницьку діяльність; предявлення права на спадщину). Виконання - форма реалізації зобовязальних юридичних норм, яка полягає в активній поведінці субєктів, що здійснюється ними незалежно від їхнього власного бажання (реалізація законодавства про державні податки, охорона памяток культури; виконання військового обовязку).Відмінність між правом і законом ґрунтується на тому, що право і закон співвідносяться між собою, як зміст і форма. Законодавство - це сукупність нормативно-правових актів, які регулюють суспільні відносини (закони, підзаконні нормативні акти - укази, декрети, постанови тощо). Нормативно-правовий акт - це офіційний письмовий документ, який містить норми права та: 1) відображає державну волю; 2) видається компетентними органами; 3) має загальнообовязковий характер; 4) документально оформлюється; 5) охороняється державою; 6) розрахований на багаторазове викорис
План
План
1. Поняття та ознаки держави. Функції та механізм держави
2. Форми держави
3. Поняття права та його функції. Норми права та їх види
4. Джерела (форми) права
5. Поняття і структура правовідносин.
6. Реалізація норм права
7. Поняття законодавства. Нормативні та індивідуальні акти. Система законодавства та система права
8. Правова поведінка. Правопорушення: поняття та види
9. Юридична відповідальність: поняття, підстави та види
1. Поняття та ознаки держави. Функції та механізм держави держава влада право юридичний