Розгляд комплексу наукових дисциплін про сутність та функціонування в суспільстві художньої літератури. Визначення характерних ознак легенди. Поетика козацьких пісень. Українська речитативна тоніка. Особливості європейської ренесансної літератури.
Аннотация к работе
1. Літературознавство - комплекс наукових дисциплін про сутність та функціонування в суспільстві художньої літератури; система наукового знання про мистецтво слова. Літературознавство - відносно молода наука, воно виділилось у відносно окрему галузь знання наприкінці XVIII - на початку XIX ст. і видозмінюється з процесом поглибленої диференціації та інтеграції науки. До 18 століття вона розвивалася як галузь філософії та естетики. Хоча зачатки літературознавчих уявлень існували вже в окремих стародавніх міфах. Перші стрункі літературознавчі концепції дали давньогрецькі мислителі Платон і Арістотель. На прикладі з визначенням самодостатності української літератури неважко переконатися в звязках літературознавства з історичною наукою, яка подібним же чином відвойовувала право самої України на її власну історію. Літературні ідеї, як відомо, "вяжуться" з історичними процесами, або випереджаючи їх, або йдучи з ними в ногу Літературознавство, на відміну від художнього мислення, вяжеться з суспільною історією менш активно і завжди з певним запізненням. Причиною цього е похідна залежність літературознавства від художньої творчості й історичних зрушень, яку (залежність) здатна часом порушити лише та галузь літературознавства, яка іменується критикою. Не менш тісними й органічними слід вважати звязки літературознавства з філософією. Вона була фактично праматірю науки про літературу, і коли в античні часи народжувався найвідоміший у Європі літературознавчий твір Арістотеля "Поетика", то його тривалий час цілком справедливо вважали не інакше як дитям філософії. Звичайно, естетика - теж наука, й окрема наука. Але без літературознавства (ширше кажучи - без мистецтвознавства) вона немислима. Отже, літературознавство повязане також і з естетикою, яка, будучи самостійною наукою, все ж вважається частиною філософії. Спірним видається звязок літературознавства з економікою. Про такі звязки до середини XIX ст. ніхто з дослідників художньої творчості, здається, серйозно не говорив. Першопрохідцем тут став марксизм, який своїм грубим матеріалізмом звульгаризував і уявлення про художню творчість, і методологію дослідження її. Літературознавство перебуває в нерозривному звязку з фольклористикою і мовознавством (лінгвістикою). Перші елементи літературознавства спостерігаються ще у фольклорі: в легендах і переказах про особливості слова та пісні, в казках про чаклунів. Усе це - первісні форми літературознавства, і дослідник літератури у своїх міркуваннях завжди їх тримає в памяті та спирається на них.
2. Основні галузі науки про літературу
Компаративістика Як галузь науки про літературу вона формується у другій половині ХІХ ст. - пізніше від історії літератури й теорії літератури, і повязана з ними тим специфічним звязком, що притаманний утворенням проміжного характеру; її розвиток позначений зміною векторів руху то до історії літератури, то до її теорії. Ця зміна корелятивна поділу компаративістики на два основні її види залежно від обєктів вивчення - конкретних генетико-контактних звязків чи типологічних спільностей та відповідностей. художній література легенда пісня історія літератури - галузь науки про літературу, яка досліджує її розвиток у звязку з розвитком суспільства та його культури, прагнучи виявити внутрішні закономірності літературного процесу. Вона включає в себе численні історії окремих національних літератур, як старих, що мають багатовікову традицію, так і новітніх, розвиток яких обмежується десятками років. Спираючись на здобутки філософії, естетики, теорії літератури, ретельно простежуючи всю сукупність художніх творів, їх сприймання читачами і критичні оцінки, історики літератури описують динаміку літературно-мистецького життя, літературних напрямів і течій, виявляють значення творчості письменників, їх окремих творів для читачів епохи, в яку ці твори постали, і для наступних поколінь.
Теорія літератури - галузь наукового знання про сутність, специфіку художньої літератури як мистецтва слова, про засади, методи її вивчення, критерії оцінки літературних творів. Теорія літератури як абстрактна, узагальнювальна наука про літературу формувалася поступово на основі роздумів, аналізу художньої творчості, мистецтва взагалі і в процесі диференціації гуманітарних знань сформовується наприкінці XVIII-XIX століть. у відносно окрему науку, продовжуючи взаємодіяти з філософією, естетикою, поетикою, історією літератури та літературною критикою.
3. Теорія літератури - галузь наукового знання про сутність, специфіку художньої літератури як мистецтва слова, про засади, методи її вивчення, критерії оцінки літературних творів. Теорія літератури як абстрактна, узагальнювальна наука про літературу формувалася поступово на основі роздумів, аналізу художньої творчості, мистецтва взагалі і в процесі диференціації гуманітарних знань сформовується наприкінці XVIII-XIX століть. у відносно окрему науку, продовжуючи взаємодіяти з філософією, естетикою, поетикою, історією літератури та літературною критико