Розроблення механізму розв"язання проблеми рівноваги інвестиційного ринку регіону на основі врахування руху фінансових потоків у регіоні у формі грошових коштів підприємств, банків, заощаджень населення, чистого експорту, видатків обласного бюджету.
Аннотация к работе
Науковий підхід до пізнання сутнісних основ інвестиційної політики у регіонах закономірно містить методологічне обґрунтування формування інвестиційної політики з переходом до практичних розробок і висновків. У період трансформаційних змін в Україні за 1990-2001 роки в економічній науковій літературі одержали широке обґрунтування підходи до розвязання проблем формування економічних відносин у цілому на регіональному рівні. Це відповідає сучасним принципам реформування, що відображені в Указі Президента України “Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні”, спрямованому на розробку “Програми розвитку інвестиційної діяльності в Україні на 2002-2010 роки”. Наукове дослідження було виконано згідно з планами науково-дослідних робіт Інституту економіко-правових досліджень НАН України за 1999-2001рр., відповідно: до проблеми 4.2.1.6 “Економічні проблеми розвитку регіонів. представлено розрахунок мультиплікатора інвестицій в регіонах України і визначено його роль у прогнозуванні розміщення інвестицій на територіях України;Державні пріоритети інвестиційного процесу визначені Указом Президента України "Про додаткові заходи по збільшенню надходжень інвестицій в економіку України", відповідно до якого на рівні Кабінету Міністрів України, центральних і місцевих органів влади передбачається забезпечити збільшення надходжень інвестицій в економіку України. Оцінка потенційної можливості державного і регіонального бюджетів при розвязанні проблеми забезпечення джерел інвестування та їх ефективного розміщення в регіоні визначається з використанням закону А. Вагнера. Формування інвестиційної політики регіону передбачає визначення ролі в цьому процесі кредитно-банківської системи на загальноекономічному рівні, банківського регулювання на регіональному рівні і впливу грошового ринку на інвестиційний процес у регіоні. Тобто з 1999 роком питома величина грошової маси вже була спрямована під кредитні ресурси і потім інвестиції комерційного, приватного виробничого сектора, що в результаті призвело до стабілізації валового внутрішнього продукту України та її регіонів у 1999 році на рівні 130442 млн. грн. і його збільшенні за 2000 рік на 42510 млн. грн. Структура виробництва, яка склалася в Україні та її регіонах по галузям ведучої спеціалізації у 2000 році: електроенергетика - 12,2% валового внутрішнього продукту держави; паливна - 10,1%; чорна металургія - 27,4%; хімічна і нафтохімічна - 5,8%; машинобудування і металообробка - 13,2%; харчова - 17,4% закономірно зумовлюють роль кредитно-банківської системи у господарському механізмі держави і регіонів.Принцип оптимізації інвестиційної політики забезпечується збалансованістю інвестиційної складової в структурі валового внутрішнього продукту регіону: рівня споживання, чистого експорту, показника фіскальної політики. Розвязання проблеми управління інвестиційним процесом на регіональному рівні в період переходу до ринкових відносин в Україні повинно бути засноване на закономірній пропорції, відповідно до якої державні витрати на загальнодержавному й регіональному рівнях у країні з промисловістю, що розвивається, повинні зростати швидше, ніж обсяг виробництва і національний доход. З метою активізації інвестиційного процесу в країні і регіонах практичним заходом виступає створення системи непрямого регулювання рухом банківського капіталу з боку державних органів управління в Україні. Факторами рівноваги інвестиційного ринку в регіонах України на початку 2000-х років виступають: особисті заощадження громадян, які проживають на території регіонів, інвестиційна політика підприємств регіонів і банківської системи і розміщення інвестицій.