Аналіз холодної зброї українського козацького війська у соціокультурному контексті. Винятковий статус меча та трактування його як божественного творіння. Право володіння зброєю, що передавалося у спадщину та було запорукою збереження поваги у суспільстві.
Аннотация к работе
Водночас мечі сприймалися як одушевлена субстанція, з чим повязаний інститут їх дарування, особлива орнаментика та практика присвоєння їм власних імен. зброя військо меч Врешті, протягом середньовіччя меч на європейських теренах, у тому числі в Україні, утвердився не тільки як засадничий різновид довгоклинкової зброї, але і як ознака справжнього лицаря - власне вояка-професіонала, представника вищої військової та соціальної еліти. Протягом ХУІ ст. меч як військовий інструмент на українських теренах хоча й був значно посунутий іншими видами довгоклинкової зброї - кордами, тесаками, нарешті шаблями, проте все ще не втратив актуальності. Зважаючи на коротке руківя, меч, очевидно, слід класифікувати, як тип ХІІІ Ь, хоча довгий хвостовик (на якому разом з руківям водночас вмістилися два верхівя) дає підстави припускати, що в минулому меч міг відноситись до типу ХІІІ а з довгим півтораручним руківям. Про те, що зброя могла бути повноцінним "великим" мечем, свідчить вигляд бойової частини клинка, принаймні, його останніх двох третин: складається враження, що штабу перековували, відтак її довжина наразі менша, аніж була колись.