Характеристика мистецької досконалості літургійних піснеспівів разом із стислим богословським змістом. Дослідження цілісності вмісту української сакральної монодії та виявлення зв"язку з греко-візантійською традицією. Особливість образу Матері Божої.
Аннотация к работе
Це, зокрема, стихирні запіви Бог Господь, богородичні-догматики, прокимни, іпакої, славословя, троїчні, а також і цикл богородичних Грішних молитви, який отримав свою назву за початковими словами піснеспіву 1-го гласу, а також ремарку богородичні в літургійних збірниках. Вивчення цього репертуару з позиції поєднання формотворчих та змістовних констант становить новизну публікації і визначає відповідну мету, яка полягає у цілісному дослідженні богородичного циклу «Грішних молитви» з позиції літургійного призначення, богословського змісту, музично-поетичного наповнення, а також значимості в українській культурі. Богородичні гимни як окрема жанрово-тематична група виконували важливу функцію у богослуженні: прослава Пресвятої Богоматері і молитовне звернення до Неї з проханням про заступництво доповнювали в кульмінаційних і заключних розділах інші літургійні жанри, великі та малі цикли піснеспівів чи окремі служби. Богородичні «Грішних молитви» в українських рукописних ірмолоях розміщено по-різному: у початковому обиходному розділі, у розділі подобних стихирам або наприкінці збірника. На підставі каталогу Юрія Ясіновського [5] цикл Грішних молитви виявлено у наступних рукописах: 1.