Міжнародні відносини в Південно-Східній Європі та зовнішня політика Польщі в умовах експансії Османської імперії в XV–XVI ст. Характер південно-східної політики польських монархів як передумови виникнення польсько-османських протиріч у Причорномор’ї.
Аннотация к работе
Актуальність теми дослідження визначається масштабом досліджуваних подій та їхнім довгостроковим впливом на міжнародну обстановку. Їх витоки відносяться до часів османських завоювань земель Південно-Східної Європи, які супроводжувались значними політичними, релігійними, демографічними змінами в регіоні. Ураховуючи, що країни Південно-Східної Європи ввійшли до Європейського Союзу, а Туреччина намагається вступити до нього, вивчення конфліктних ситуацій з метою їх подолання є важливим завданням сучасної історичної науки. Розвиток стратегічного партнерства між Україною і Польщею, який набрав сили вже в 90-х роках ХХ ст., після підписання Договору про добросусідство, дружні відносини та співробітництво, а також спільної заяви польського і українського президентів „До порозуміння та єднання” (1997), сприяв подальшому вивченню історії відносин двох країн. Мета роботи - на основі аналізу маловідомих джерел, ураховуючи результати вивчення проблеми вітчизняними й зарубіжними істориками, дослідити процес формування та розвитку південно-східного напряму Південно-Східній Європі в останній чверті XV - на початку XVI ст., визначити чинники, що впливали на еволюцію цієї політики.Цінний документальний матеріал з теми міститься у фондах Центрального Державного Архіву Давніх Актів у Росії - документах так званого Царського архіву, фондах: “Відносини Росії з Польщею”, “Відносини Росії з Туреччиною”, “Відносини Росії з Кримом”. Свідчення цих джерел доповнюють “Матеріали з історії взаємних відносин Росії, Польщі, Молдавії, Валахії й Туреччини в XIV-XVI ст.”, опубліковані російським ученим В. Ульяницьким. З українських видань джерел, що відносяться до досліджуваної теми, слід відзначити: “Джерела до історії України-Руси”, “Історія України в документах і матеріалах”, документи і матеріали “Архіву Південно-Західної Росії”. Значно збагатили джерельну базу вивчення історії Молдавії, Польщі й Османської імперії “Дослідження і документи” Н. Збірник охоплює період з XV по XVIII ст. і включає документи, що стосуються відносин ханства з його сюзереном Портою, а також із Золотою Ордою, Польщею й Росією.Передумовою, що призвела до загострення відносин між двома країнами, було вторгнення османської армії в Північно-Західне Причорноморя, яке було сферою впливу Польщі. Політика Османської імперії прийшла в протиріччя з інтересами Польського королівства і поставила під загрозу реалізацію плану Ягеллонів утворити велику державу „від моря до моря”, тобто від Балтики до Чорного моря. У результаті пасивної позиції, яку зайняв Казимир IV, імперія завоювала все Причорноморя й перетворила Чорне море в „турецьке озеро”, що мало найважчі наслідки для монархії Ягеллонів, оскільки нанесло непоправний збиток торгівлі польських купців і призвело до втрати Польщею свого впливу в цьому регіоні. Новий етап відносин Польщі з Османською імперією повязано з приходом до влади Яна Ольбрахта, який, усвідомлюючи неефективність дипломатичних шляхів, переходить до воєнних методів реалізації південно-східної політики. В решті решт Польща, в умовах послаблення її зовнішньополітичних позицій, була змушена укласти в 1503 році мирний договір з Османською імперією, визнав, таким чином, її завоювання у Причорноморї.