Органні особливості раннього гістогенезу первиної та кінцевої нирки у людини - Автореферат

бесплатно 0
4.5 143
Особливість реалізації провізорних і дефінітивних органогенезів проміжної мезодерми. Аналіз органоспецифічного диференціювання в епітеліальних похідних. Розвиток періодів становлення структурно-функціональної стабільності та інволюції мезонефросу.


Аннотация к работе
Природжені аномалії розвитку нирки у людини не є рідкісною патологією і складають за даними (M. Одним з найбільш складних ембріональних мезодермальних морфогенезів у людини, в основі якого лежать епітеліо-мезенхімні взаємини, є ембріональний морфогенез екскреторної системи. Якщо вивченню процесів закладки, росту і диференціювання постійної нирки і органів статевої системи в ембріогенезі людини приділяється достатньо уваги, то до цих пір мало відомо про способи диференціювання і регуляції в ході розвитку мезонефросу (К. Лектини високо специфічно звязуються з кінцевими нередукуючими залишками глікополімерів тканин і можуть бути тонкими маркерами різних етапів розвитку нирки та інших органів у людини (О. Д. Вперше в роботі використано порівняльний комплексний підхід до проблеми гістогенезу первинної і кінцевої нирок з використанням сучасних методів гісто-морфологічних досліджень, цито-, гісто-і лектиногістохімії і біометрії, що дозволило позначити розвиток обох нирок не як ізольованих органів, а етапів розвитку єдиного органу - нирки.Використовували: лектин бузини чорної (SNA), специфічний до кінцевих нередукуючих залишків N-ацетилнейрамінової (сіалової) кислоти глікополімерів; лектин арахісу (PNA), специфічний до b-D-галактози: лектин рицину (RCA), специфічний до b-D-галактози, екранованої сіаловою кислотою; лектин чечевиці харчовий (LCA), специфічний до a-D-маннози; лектин сої (SBA) і лектин виноградного равлика (HPA), специфічні до N-ацетил-D-галактозаміну; лектин бульб картоплі (STA), специфічний до N-ацетил-D-глюкозаміну; лектин зародків пшениці (WGA), специфічний до N-ацетилнейрамінової кислоти і у меншій мірі - до N-ацетил-D-глюкозаміну і лектин бобчука анагиролистного (LABA), специфічний до a-L-фукози. У зрізах первинної і постійної нирок визначали площу мезонефральних і метанефральних ниркових тілець, просвітів капсул тілець і судинних клубочків. Принципово мезонефральне тільце має таку ж будову, що і ниркове тільце постійної нирки, проте, мезонефральні тільця мають відмітні ознаки, до яких ми відносимо гістотопографію і перерозподіл глікополімерів, - рецепторів лектинів, варіабельність розмірів і форми тілець. На основі аналізу змін морфометричних показників компонентів мезонефрального нефрону нами виділено протягом всього терміну спостереження наступні етапи: до 5 тижнів (зародки 35 діб, 6,5 мм довжини), 5,5 - 9 тижнів (зародки 37 - 62 діб, 9-32 мм довжини), після 9,5 тижнів (зародки 45 мм довжини) пренатального онтогенезу. З 4,5 до 7,5 тижнів в організмі зародка (5,5-23 мм довжини) присутні тільки мезонефральні структури, з 7,5 тижнів до 9,5 тижнів (зародки 23-33 мм довжини) присутні і мезонефральні, і метанефральні судинні клубочки, при цьому структури мезонефросу зберігають морфометричну стабільність, а судинні клубочки постійної нирки динамічно ростуть.У дисертаційній роботі представлено комплексне дослідження органних особливостей раннього гістогенезу первинної і кінцевої нирки у людини, що дозволяє узагальнити і поглибити знання на морфологічному, лектиногістохімічному, гістохімічному і морфометричному рівнях про те, що мезонефрос слід розглядати як модель-попередник постійної нирки, а структурно-функціональні мезонефральні одиниці - мезонефрони як базисну передумову формування функціонально - виправданих структур постійної нирки, які закріплюються і забезпечують еволюцію органів сечовиділення. Реалізація провізорних і дефінітивах органогенезів проміжної мезодерми при формуванні мезо-і метанефросу відбувається за допомогою однакових формоутворюючих процесів, ознакою яких є послідовне формування зачатків у вигляді щільних кулястих структур, епітеліальних бульбашок і S-подібних структур. Мезонефрос є провізорним органом, що існує в ембріональному і початку плодового періодах пренатального онтогенезу, формується в результаті реалізації провізорних гісто-і органогенезів, що виконує екскреторно-гомеостатичну і морфогенетичні функції. Розвиток мезонефросу характеризується етапністю і складається з періодів становлення, структурно-функціональної стабільності та інволюції: закладка і структурне становлення відбувається до 5 тижнів ембріогенезу, період структурно-функціональної стабільності органу - з 5,5 до 9 тижнів, після 9,5 тижнів наростають інволютивні процеси. Мезонефральні тільця характеризуються варіабельністю розмірів і форми тілець, судинних клубочків і сечових просторів, висоти епітелію парієнтального листка капсули, але на етапі структурно-функціональної стабільності мезонефросу існує закономірний діапазон величин морфометричних параметрів елементів мезонефрального нефрону, визначуваний як органотиповий інтервал, який може розглядатися як критерій завершеності провізорного органогенезу мезонефросу.

План
2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Заказать написание новой работы



Дисциплины научных работ



Хотите, перезвоним вам?