Дослідження діяльності органів селянського самоврядування Лівобережної України. Введення волосного управління та становище селян після реформи 1861 p. Склад та основні завдання волосного сходу. Державна політика в галузі місцевого самоврядування.
Аннотация к работе
Положення про селян [4], вказувалося, що у відношенні господарському селяни зєднуються в сільські громади, а для місцевого управління й суду у волость. Сільські сходи являлися розпорядчими органами низової ланки селянського самоврядування і відігравали надзвичайно важливу роль у житті селян Лівобережної України. До компетенції сільського сходу було віднесено питання по регулюванню життєдіяльності сільської громади: 1) формування складу виборних органів селянського самоврядування обрання сільських старост, їх помічників, десяцьких та інших, а також призначення їм жалування чи інших винагород; 2) прийом та звільнення членів громади; 3) сплата селянами обовязкових платежів та виконання різноманітних повинностей, а також здійснення заходів по ліквідації наявних боргів; 4) збір та розподіл коштів на мирські витрати (освітні та культурні заклади); 5) визначення порядку землекористування та землеволодіння усередині громади; 6) регулювання майнових та особистих немайнових відносин, що виникали всередині селянської родини. З іншого сход був позбавлений права призначати рекрутів, самостійно вирішувати справи про висилку з общини «порочних» членів. Відсутність належних фінансових ресурсів, втручання в роботу сільських сходів представників органів влади та пасивність самих селян при вирішенні «другорядних», на їх погляд, питань, надавали значному колу повноважень декларативного характеру.