Сучасний стан і тенденції формування державного боргу, його вплив на економіку України в умовах фінансової кризи. Стратегії розвитку управління державним боргом. Заходи щодо державного регулювання з позиції ефективності використання державних запозичень.
Аннотация к работе
Безпека держави, її спроможність виконувати властиві їй функції, якість державного управління загалом, залежать від виконання державного бюджету - головного фінансового плану держави та від результатів його виконання. Економічний механізм боргових відносин почали досліджувати лише нещодавно, адже за часів СРСР визнання такої категорії як державний борг суперечило соціалістичній ідеї розбудови радянської держави. Чималий обсяг наукових досліджень потрібно здійснити з приводу вдосконалення механізмів управління державним боргом з урахуванням фінансово-економічної ситуації, яка склалася в державі, визначення пріоритетів державних запозичень, фінансового та аудиторського контролю, звітності, інфраструктури державних цінних паперів. Проте, відзначаючи значний вплив вчених у розвиток наукової теорії щодо управління державним боргом, вибору оптимальної системи залучення та використання зовнішніх запозичень в реаліях української економіки, водночас відчувається недостатність науково-практичних досліджень щодо вдосконалення механізмів врегулювання зовнішніх боргів, деяка неузгодженість думок серед економістів провокує невизначеність у розумінні низки принципових механізмів щодо реалізації відносин у сфері державного боргу. Обєктом дослідження є процеси формування державного боргу, його обслуговування та погашення, а також організаційно-управлінські відносини, що виникають у процесі управління державним боргом, і контролю у цій сфері.Прогнозування дефіциту бюджету та державного боргу не може здійснюватись окремо, у відриві від прогнозування макроекономічного розвитку країни в цілому, а лише як невідємна складова такого розвитку. Підтримується позиція таких науковців, як Вахненко Т., Козюка В., Будаговської С., Луніної І., Кілієвич І., які у своїх працях розглядають ефект «витіснення», та зроблено висновок, що в сучасних умовах модернізації економіки абсолютний розмір державного боргу не може бути єдиним макроекономічним індикатором. В той же час, не брати до уваги абсолютної суми боргу також не можливо, оскільки абсолютна сума боргу, його розмір та процентне співвідношення до ВВП формується також під впливом курсу національної валюти. «Система оцінки державного боргу та механізми його обслуговування та управління» встановлено, що важливе значення в здійсненні боргової політики займають елементи фінансово-економічного аналізу, планування й прогнозування бюджетного дефіциту та державного боргу. «Оцінка впливу державного боргу на економіку України» проаналізовано існуючі види державного боргу, було визначено, що абсолютний розмір державного боргу є не дуже показовим макроекономічним індикатором, оскільки борг зростає у міру збільшення ВВП, і на його величину впливає інфляція.У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в теоретичному обґрунтуванні та розробці науково-методичних засад побудови організаційно-управлінського механізму регулювання державного боргу та рекомендацій щодо його застосування для формування національного механізму регулювання державного боргу в умовах модернізації економіки України. В теоретичному плані слід розглядати ті обставини, що державні запозичення можуть стати ефективним механізмом забезпечення інноваційного розвитку економіки України. Процес державних запозичень слід розглядати з одного боку як продуктивний механізм залучення фінансових ресурсів для модернізації економіки, а з іншого боку як процес ефективного використання цих коштів, що в кінцевому результаті складає організаційно-управлінські засади регулювання боргових зобовязань. Дефіцит державного бюджету, залучення значного обсягу державних запозичень як із внутрішніх так і з зовнішніх джерел обумовили формування значного державного боргу в умовах світової фінансової кризи. Розмір державних позик неповинен перевищувати обсяги державних інвестицій, аби не покладати на наступні покоління тягар сплати державних боргів.