Дослідження специфіки надання медичної допомоги в надзвичайних умовах. Обґрунтування доцільності формування засад обмеження права на свободу пересування у разі запровадження карантину при поширенні загрози виникнення пандемій інфекційних захворювань.
Аннотация к работе
49 закріплює право кожного на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Перевіркою еталонів суспільних уявлень про можливості реалізації права людини на медичну допомогу є практика, яка свідчить про наявність теоретичних і прикладних питань, суперечливих ситуацій, що потребують розв’язання. їх вирішення матиме велике значення для подальшого розвитку як правової, так і управлінської науки у подальшій організації діяльності щодо напрямків надання людині необхідної кваліфікованої медичної допомоги. Проблема формування загальних організаційно-управлінських положень здійснення права на медичну допомогу недостатньо вивчена, хоча зацікавленість нею науковців і практиків як правників, економістів, так і медиків невпинно зростає. Сьогодні в Україні створена досить широка правова база, присвячена питанням надання медичної допомоги в екстремальних умовах: Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 р., Закон України «Про правовий режим надзвичайного стану» від 16 березня 2000 р., Закон України «Про зону надзвичайної екологічної ситуації» від 13 липня 2000 р. кожен постраждалий має бути забезпечений лікарськими засобами, що включає в себе: право на забезпечення лікарськими засобами, які розповсюджуються у централізованому порядку, а також право на отримання таких засобів із інших джерел (зазначеному повинен відповідати обов’язок медичних працівників в умовах лиха утримуватися від підтримання життя безнадійно хворого за будь-яку ціну, витрачаючи при цьому дефіцитні в умовах лиха ресурси без користі); право на застосування болезаспокійливих та заспокійливих засобів; право на отримання кваліфікованої психологічної допомоги; право на відмову від лікування за відсутності реальної загрози життю пацієнта (стосується осіб, які перебували у контакті з інфекційно-хворими); право на евакуацію з території, охопленої лихом.