Особливості організаційно-управлінських методів екологічної регламентації та світового досвіду їх використання. Втілення політики збереження довкілля через систему правил та норм взаємодії суспільства і природи. Здійснення екологічної політики в Україні.
Аннотация к работе
Політика збереження довкілля втілюється через систему правил та норм взаємодії суспільства і природи. Політика збереження довкілля втілюється у формі розгорнутих національних програм, в яких передбачена взаємодія органів державного управління, науки, приватного сектора, фінансових установ. Щодо організаційно-управлінських методів екологічної регламентації простежується певна тенденція: з однієї сторони, збільшується кількість органів державного управління, включаючи галузеві міністерства, відповідальні за стан довкілля, з іншої - створюються центральні надгалузеві органи державного управління з високими повноваженнями, відповідальні за загальне керівництво в національних масштабах усією політикою у сфері довкілля, за координацію цієї політики і за участь у міжнародних програмах співробітництва. Одним із важливих етапів цієї діяльності стало визнання та реалізація в багатьох країнах світу (у першу чергу в країнах Євросоюзу) так званої Схеми екологічного менеджменту та аудиту (ЕМАЗ) і прийняття Міжнародною організацією із стандартизації стандартів серії ІЗО 14000 у сфері екологічного менеджменту, у тому числі стандарту ІЗО 14000:20004, який визначав вимоги до Схеми екологічного менеджменту [4]. У 1980 р. організовано найбільше у світі Міжнародне співтовариство з аналізу ризиків (The Society for Risk Analysis), яке стало однією з найбільш авторитетних професійних міжнародних організацій, що займається питаннями оцінки ризиків, управління ризиками, інформаційним забезпеченням процесу аналізу ризику та прийняття (на його основі) відповідних рішень.