Огляд питання оргaнiзaцiйно-cтруктурного вдоcконaлeння функцiонувaння освіти і науки на онові міжнародної моделі доcконaлоcтi. Напрями aдaптaцiї мiжнaродної модeлi доcконaлоcтi. Стрaтeгiчнi нaпрями політики держави у cфeрi інноваційного розвитку освіти.
Аннотация к работе
Освіта та наука є важливою складовою сучасного соціально-економічного розвитку країни, які забезпечують підготовку кваліфікованих кадрів, покликаних створити передумови для інтеграції до європейського простору. Тому удосконалення механізмів державного управління інноваційним розвитком освіти та науки повинно стати стратегічним національним пріоритетом України. Сучасні механізми державного управління розвитком освіти і науки мають бути адаптовані до проблем сьогодення, які полягають у потребі більш кваліфікованого персоналу, повної інтеграції інформаційних та комунікаційних технологій для підвищення ефективності та результативності науково-освітньої діяльності, надання субєктам бізнесу можливостей для заснування такої діяльності й досягнення позитивних результатів, продовження навчання й підвищення кваліфікації та компетентності персоналу, запровадження інтеграційних методів управління знаннями, використання управління якістю для оцінювання ефективності [4]. На нашу думку, вдосконалити механізми державного управління інноваційним розвитком освіти та науки в Україні можна шляхом адаптації та впровадження міжнародної моделі досконалості як гнучкого багаторівневого механізму управління освітою, який відповідає сучасним умовам трансформації суспільства та динамічному розвитку глобального середовища і власній специфіці освіти як обєкта управління. Критеріями проектування системи моніторингу науково-освітньої діяльності є: 1) оцінка соціальної ефективності освітніх програм, що реалізуються за ініціативою бізнесу (роботодавців), на основі урахування поточних змін та очікувальних результатів; 2) забезпечення системи управління якістю освіти на всіх рівнях підготовки; 3) орієнтація на розвиток нових напрямів у системі освіти; 4) оцінювання результатів навчального процесу; 5) контроль відповідності результатів освіти з питань дотримання державних освітніх стандартів; 6) оцінювання рівня професіоналізму кадрового потенціалу системи, що забезпечує навчальний процес на всіх етапах його виконання; 7) забезпечення інноваційної діяльності на різних рівнях управління інноваційним розвитком освіти та науки; 8) оцінка ефективності прийнятих управлінських рішень у коригуванні навчальних планів на різних рівнях управління з урахуванням даних моніторингу; 9) оцінка прогнозу змін на ринку праці та внесення коректив у систему освіти й науки [7].