Закономірності розвитку нормативно-правового регулювання у галузі спорту та визначення основних етапів його становлення. Аналіз зарубіжного досвіду та перспективи його використання, напрями та особливості подальшого розвитку в вітчизняних умовах.
Аннотация к работе
Дослідженням встановлено, що в Україні лише 13% населення залучено до занять фізичною культурою і спортом. Недооцінка соціально-економічної, оздоровчої і виховної ролі фізичної культури і спорту, відсутність чітко скоординованих програм взаємодій різних державних структур і громадських організацій, які беруть участь у фізкультурно-спортивному русі, невідповідність нормативно-правової бази сучасним вимогам, недостатнє бюджетне фінансування, незадовільний стан матеріально-технічної бази негативно позначаються на здоровї населення, соціально-економічному розвитку держави. У звязку з цим постає питання оптимізації врегулювання суспільних процесів у галузі спорту внаслідок реформування організаційно-правового механізму державного регулювання даною сферою, в тому числі змісту та характеру принципів, мети, завдань, функцій, методів і регулятивних форм, обєкта, а також системи субєктів, визначення їх повноважень та оптимальної моделі взаємодії. Мета дослідження полягає у вирішенні конкретного наукового завдання щодо особливостей організаційно-правового регулювання у галузі спорту України, а також надання пропозицій для удосконалення законодавства в зазначеній сфері та практики його застосування і розробки окремих положень науки адміністративного права, що торкаються організаційно-правового регулювання галузі спорту України. Історично-правовий метод передбачає вивчення організаційно-правового регулювання спорту у прцесі його розвитку, виявлення звязку минулого і сьогодення (підрозділи 1.2, 2.1, 3.2), системно-структурний підхід застосовувався при визначенні субєктів відносин у сфері організаційно-правового регулювання у галузі спорту як певної організаційної структури (2.2), логіко-семантичний - для формулювання відповідних дефініційних конструкцій (1.1, 2.1, 2.2, 2.3, 3.2).На підставі аналізу категорії «спорт», закріпленої у Законі України «Про фізичну культуру і спорт», зроблено висновок про необхідність у її наповненні правовим змістом та конкретизації як предмета правового регулювання шляхом визначення нормативних характеристик спорту як складової фізичної культури. Запропоновано, таку дефініцію використовувати у подальших доктринальних дослідженнях, а також закріпити її в новій редакції Закону України «Про фізичну культуру і спорт», який буде визначати засади організаційно-правового регулювання у зазначеній сфері суспільних відносин. У підрозділі 1.2 «Ґенеза дослідження організаційно-правового регулювання у галузі спорту в адміністративно-правовій науці» зясовано, що питання організаційно-правового регулювання у галузі спорту у вітчизняній адміністративно-правовій науці безпосередньо не досліджувалися, до цього часу відсутні будь-які комплексні роботи. На підставі аналізу нормативно-правової бази, наукової літератури до основних завдань організаційно-правового регулювання у галузі фізичної культури та спорту пропонується віднести: 1) розробку, нормативне закріплення та забезпечення впровадження загальнодержавних програм популяризації спорту у виробничій, навчально-виховній та соціально-побутовій сферах; 2) формування основних засад держаної регуляторної політики у галузі спорту в Україні у новому законопроекті про фізичну культуру і спорт; 3) створення системи відповідних державних органів фінансового, матеріально-технічного, кадрового, інформаційного забезпечення розвитку спорту в Україні; 4) уточнення самодіяльного статусу фізкультурно-спортивного руху в Україні і розробка заходів щодо взаємодії державних органів з громадськими організаціями фізкультурно-спортивної спрямованості; 5) законодавче забезпечення державної підтримки олімпійського руху в Україні, розвиток всеукраїнських фізкультурно-спортивних товариств, національних спортивних федерацій, інших громадських організацій фізкультурно-спортивної спрямованості; 6) розширення обсягу державного фінансування затрат на програми розвитку спорту України, утримання закладів фізичної культури та спортивних обєктів. Висвітлено, повноваження Верховної Ради та Президента України як основних субєктів, що визначають базові засади розвитку цієї галузі; компетенцію Кабінету Міністрів України - як органу, що визначає напрями розвитку спорту, спрямовує діяльність підпорядкованих йому органів виконавчої влади; розробляє на строк своїх повноважень програму діяльності, яка спрямована на відродження відповідної галузі, укладає міжурядові угоди і координує міжнародне співробітництво з питань розвитку спорту в Україні; Міністерство України у справах сімї, молоді і спорту як центрального органу виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики з питань фізичної культури та спорту.У роботі обґрунтовано ряд положень, що торкаються організації діяльності та нормативно-правового регулювання спортивної сфери на сучасному етапі розвитку нашої держави, а також запропоновано для використання дефініції «спорт», подано обгрунтування щодо форм, методів, які використовуються при здійсненні організаційно-правового регулювання галузі спорту України і ряд пропозицій, спрямованих