Організаційно–правові засади здійснення судового контролю за нормативно–правовими актами. Розробка пропозицій щодо вдосконалення організації судового контролю в Україні як складової адміністративно–правового механізму забезпечення законності в державі.
Аннотация к работе
Розподіл державної влади в Україні здійснюється між інституціями, які окремо здійснюють повноваження у сфері законотворення (законодавча гілка державної влади), виконання законів (виконавча гілка державної влади), застосування норм права для вирішення конфліктних і спірних стосунків (судова гілка державної влади). Організація здійснення судового контроль залежить від багатьох факторів адміністративного процесу. Також судовому контролю належить особливе місце в забезпеченні законності діяльності органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому автор широко використав не тільки дослідження з адміністративного права та державного управління, але й джерела із загальної теорії держави й права, у яких розглядалися питання законності, законності правових актів, судового контролю або окремі положення, що мають відношення до розглянутої проблеми. Емпіричною базою дослідження є Конституція України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Кодекс адміністративного судочинства України, Закон України «Про судоустрій», Цивільний процесуальний кодекс України, Господарський процесуальний кодекс України, закони України, підзаконні нормативні акти, що регламентують судовий контроль в Україні, а також результати анкетування 390 осіб.Проаналізувавши різні думки вчених стосовно цих двох понять автор визначає, що контроль - самостійна, значуща організаційно-правова форма державного управління, властива всім гілкам державної влади: законодавчій, виконавчій та судовій; нагляд - здійснюється відносно тих обєктів, які організаційно не підпорядковані органам, що здійснюють цю діяльність. Автор наводить функціональну характеристику суду як органу державної влади, судді як її носія, визначення їхніх функцій як обєктивно необхідних напрямків їхньої діяльності та способів їхньої реалізації входить у повноваження законодавця, який у прийнятих ним актах та визначених Конституцією України параметрах деталізує принцип поділу влади, у тому числі шляхом визначення кола й меж повноважень відповідних органів. У підрозділі 1.3 “Теоретичні основи становлення інституту судової влади та судового контролю в Україні” здійснено історико-правовий аналіз становлення і розвитку судової влади та судового контролю в Україні. Визначено, що співвідношення судової влади, адміністративно-деліктного права та провадження у справах про адміністративні проступки, являє собою встановлений нормами адміністративно-деліктного права порядок розгляду справ про адміністративні проступки і прийняття по них рішень, у встановленому законом порядку, а також їх перегляд вищестоящим судом в наглядовому порядку. застосувавши теорію поділу влади, при здійсненні провадження у справах про адміністративні проступки, встановлено, що посадові особи (органи), складаючи протоколи про адміністративні правопорушення реалізують виконавчу функцію державної влади. Для виконання конституційного обовязку держави, гарантувати ефективний захист прав і свобод людини та громадянина від будь-яких порушень (у тому числі нормативно-правових актів, які суперечать чинному законодавству), забезпечити нормальну діяльність органів державної влади і посадових осіб з тим, щоб вони діяли в рамках закону і не порушували компетенцію одне одного, потрібна система органів державної влади, яка могла б обєктивно, кваліфіковано і оперативно вирішувати колізії між нормативно-правовими актами, вирішувати спори про компетенцію між різними органами державної влади і місцевого самоврядування, здійснювати за заявами зацікавлених осіб контроль за відповідністю прийнятих ними нормативно-правових актів та діяльністю посадових осіб.