Сутність та правова природа освіти. Аналіз нормативно-правового забезпечення освітньої діяльності у вищих навчальних закладах України. Пропозиції щодо зміцнення системи бюджетного фінансування вищої школи. Концептуальні засади організації цього процесу.
Аннотация к работе
На початку ХХІ ст. в багатьох зарубіжних країнах посилився інтерес до дослідження фінансування вищої освіти, яка послідовно трансформується під впливом процесів глобалізації, економіки знань, європейської інтеграції, входження в Болонський процес. На оновленій ролі сучасної вищої освіти наголошують документи міжнародного, європейського та національного рівнів, яка стосується, зокрема, особливостей його функціонування в умовах економіки знань та створення європейських просторів освіти й наукових досліджень. Ринкові умови господарювання вимагають розробки нових організаційно-правових засад до забезпечення фінансування вищої освіти в економічному житті суспільства, всебічного дослідження сутності та правової природи освіти, та закономірностей функціонування. Необхідність вирішення проблем, повязаних з фінансовим забезпеченням вищої освіти, зумовлює впровадження нових підходів до фінансування із загального фонду державного бюджету та розширення кола власних надходжень бюджетних установ. Однак ці дослідження не враховують проблем організаційно-правових засад забезпечення фінансування вищої освіти, до теперішнього часу не досліджено систему освіти в сучасних умовах розвитку українського суспільства та держави.Встановлено, що освіта в Україні вважалася й продовжує вважається досі невиробничою сферою, яка фінансується за залишковим принципом. Водночас формування нової системи освіти слід розглядати як надвеликий довгостроковий інноваційний проект, основним кредитором якого має виступати держава, роль якої обумовлюється такими факторами: домінуючим обсягом державної та змішаної форм власності на засоби виробництва; великим апаратом державного управління; державними зобовязаннями по забезпеченню національної безпеки (військової, політичної, демографічної, економічної, екологічної); довгостроковим характером виробничого циклу (більше 10 років). Проаналізувавши значення освіти для суспільства і держави взагалі і враховуючи особливості сучасного стану розвитку українського суспільства та держави, можна так сформулювати їх основні завдання: Стабілізація системи освіти. Нині у звязку з загальним підвищенням рівня вимог до освіченості людини термін "освіта" набув великої популярності, однак проблема нашого законодавства в даному випадку полягає в тому, що в державі немає жодного легального визначення терміну "освіта". Підкреслюється, що основною складовою нормативної бази реформування вищої освіти сучасної України є Конституція України, Державна національна програма "Освіта" ("Україна ХХІ століття"), Національна доктрина розвитку освіти та Закон України "Про вищу освіту".Підрозділ 3.1 "Формування концептуальних засад організаційного забезпечення фінансування вищої освіти" присвячено обґрунтування концептуальних засад організаційного забезпечення фінансування вищої освіти в Україні. Визначено, що чинне законодавство про освіту в Україні, незважаючи на намагання розвитку автономії вищих навчальних закладів, приділяє основну увагу регулюванню відносин адміністрування, проте не визначає чітких правил їх фінансово-господарської діяльності, більшість яких перебуває у специфічному стані на межі підприємницької діяльності та бюджетної установи і потребує втручання з боку держави для забезпечення власного функціонування. У звязку з цим постає завдання розробки концепції розвитку освіти, яка спрямована на: вибір (створення) відповідної філософської системи, що буде поставлена як основа для формування світогляду осіб, які отримуватимуть освіту в Україні; конкретизацію філософських ідей, застосування їх в конкретних життєвих ситуаціях й одночасну перевірку правильності цих положень та доцільності їх застосування на сучасному етапі розвитку суспільства; розроблення загальних закономірностей зворотної дії освіти на філософію та культуру взагалі; розроблення моделі визначення необхідної кількості спеціалістів конкретних професій, фінансування пріоритетних напрямків, визначення необхідних для одержання освіти умов й відповідних нормативів фінансування. Окремий розділ такої концепції має складати схема фінансування вищої освіти через неналежну увагу держави до питань врегулювання фінансового забезпечення вищих навчальних закладів недержавної форми власності. На основі проведеного дослідження встановлено, що при вирішенні питання подальшого розвитку вищої освіти на безоплатній чи платній основі, оптимальним варіантом є комбінована система з платних та безплатних вищих навчальних закладів на засадах: безплатної підготовки спеціалістів для державних установ, гарантією чого має бути контракт, який підписується абітурієнтом після повідомлення про можливість зарахування; встановлення квоти кількості осіб, які можуть бути зараховані на платне навчання на рівні до 25 % від кількості осіб, прийнятих безплатно; можливості для юридичних осіб недержавної форми власності, за згодою студента, протягом всього періоду навчання викупити на конкурентних засадах у держави до 25 % контрактів осіб, що