Теоретичні засади організації взаємодії кримінально-виконавчих установ з державними інституціями. Основи карально-виховного процесу в кримінально-виконавчих установах і значення взаємодії з неурядовими інституціями для його ефективної організації.
Аннотация к работе
Проте нині, за своєю організацією та діяльністю, установи та органи кримінально-виконавчої системи не в повній мірі відповідають тій соціально-політичній, економічній та криміногенній ситуації, що склалася в Україні. Реформування організаційно-правових засад діяльності кримінально-виконавчих установ, вдосконалення управлінських структур, обумовлює необхідність активізації їхньої взаємодії з державними та недержавними інституціями, активнішої участі в процесі виконання покарання інститутів громадянського суспільства. Додаткової актуальності теми дослідження додає аналіз ступеня наукової розробки проблем взаємодії кримінально-виконавчих установ з державними та неурядовими інституціями, а також різних аспектів функціонування спеціальних установ по виконанню кримінального покарання у виді позбавлення волі. Згодом, у радянський період, дістали розвитку наукові положення, які визначали необхідність організації взаємодії кримінально-виконавчих установ з іншими державними органами та недержавними організаціями. Отже, актуальність дисертаційного дослідження зумовлена: по-перше, необхідністю глибокого аналізу основних положень чинного законодавства щодо взаємодії кримінально-виконавчих установ з державними та недержавними інституціями, виявлення проблемних та недостатньо врегульованих питань правового та організаційно-управлінського забезпечення такої взаємодії; по-друге, нагальністю проблеми ґрунтовного вивчення практики вирішення питань реалізації державної політики у сфері виконання кримінальних покарань; по-третє, недостатністю теоретичних напрацювань щодо організації ефективної взаємодії кримінально-виконавчих установ з державними органами та недержавними організаціями, спрямованої на досягнення цілей покарання, та її управлінських основ; по-четверте, важливістю удосконалення нормативного регулювання взаємодії кримінально-виконавчих установ та інших правоохоронних органів, а також формування системи вимог до неурядової організації як субєкта взаємодії з кримінально-виконавчими установами; по-пяте, необхідністю зміни стереотипів щодо виробничої діяльності підприємств кримінально-виконавчих установ та вивчення можливості запровадження підприємницької діяльності засуджених; по-шосте, необхідністю розробки науково обґрунтованих рекомендацій щодо вдосконалення практичної діяльності персоналу кримінально-виконавчих установ щодо організації взаємодії цих установ з державними та недержавними інституціями.У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дослідження, звязок роботи з науковими програмами, планами та темами, формулюється мета і основні завдання, обєкт і предмет дисертаційного дослідження, наукова новизна, методи дослідження, теоретичне і практичне значення одержаних результатів, подано відомості про апробацію, публікацію основних положень дисертаційної роботи, її структуру та обсяг.