Завдання спеціального органу у сфері охорони прав на сорти рослин. Аналіз законодавства з даного питання та розробки рекомендацій щодо удосконалення нормативно-правової бази регулювання правовідносин у сфері інтелектуальної власності на сорти рослин.
Аннотация к работе
З моменту прийняття у 2002 році Закону України „Про охорону прав на сорти рослин” (далі - Закон) у новій редакції, розпочався процес розробки та удосконалення нормативно-правової бази у сфері охорони прав на сорти рослин. Визначальним моментом у здійсненні внутрішньої політики у галузі інтелектуальної власності на сорти рослин, створенні передумов до вступу України в Світову Організацію Торгівлі, став процес утворення Кабінетом Міністрів України Державної служби з охорони прав на сорти рослин (далі - Держсортслужба) як урядового органу державного управління у структурі Міністерства аграрної політики України та закладів експертизи державної системи охорони прав на сорти рослин, що підпорядковані Держсортслужбі прямо та опосередковано. Невідповідність норм законодавства у сфері охорони прав на сорти рослин до норм Цивільного кодексу України викликає значні незручності як для субєктів права інтелектуальної власності, так і в роботі державних органів, зокрема Держсортслужби, яка покликана здійснювати державне управління правом інтелектуальної власності на сорти рослин. Мета дослідження полягає в науковій розробці і формуванні висновків щодо вдосконалення організаційно-правових засад охорони прав на сорти рослин, визначення місця, ролі та завдань спеціального органу у сфері охорони прав на сорти рослин, проведення аналізу чинного законодавства з даного питання та розробки науково обґрунтованих рекомендацій щодо удосконалення нормативно-правової бази регулювання правовідносин у сфері інтелектуальної власності на сорти рослин. Методологічною основою дослідження є діалектичний метод наукового пізнання та наукові методи системного, історичного, нормативно-порівняльного, формально-логічного, структурно-функціонального аналізу досліджуваних правових явищ, які дозволили визначити організаційно-правові та організаційно-управлінські засади регулювання правовідносин у сфері охорони прав на сорти рослин, визначити роль та місце Держсортслужби та підпорядкованих їй закладів експертизи державної системи охорони прав на сорти рослин у державному контролі та нагляді за реалізацією норм законодавства у сфері охорони прав на сорти рослин.Розділ 1 “Загальна характеристика нормативно-правового регулювання охорони прав на сорти рослин” складається з трьох підрозділів, в яких здійснено всебічний аналіз теоретико-правових засад діяльності державних органів у сфері охорони прав на сорти рослин. “Компетенція державних органів з охорони прав на сорти рослин” автор систематизував законодавство України, яким керуються заклади експертизи в своїй діяльності і зробив висновок, що, принаймні загального законодавства, яке регулює діяльність у сфері права інтелектуальної власності на сорти рослин існує 12 законодавчих актів, а спеціального - 46 нормативно-правових актів: 5 законів, 2 Укази Президента, 13 актів Уряду, 14 наказів Мінагрополітики України, 7 наказів Держсортслужби, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України. Відмічено, що важливе місце в діяльності закладів експертизи охорони прав на сорти рослин відіграють норми, які захищають державну систему з охорони прав на сорти рослин від приватизаційних процесів, що, в сою чергу, могло б призвести до руйнування державного випробування вцілому. Розділ 2 “Організаційно-правові аспекти діяльності Держсортслужби у системі державних органів з охорони прав на сорти рослин” розкриває місце Держсортслужби в системі державних органів з охорони прав на сорти рослин, що відображається в їх різному правовому статусі та в особливостях правового регулювання по засвідченню прав інтелектуальної власності на сорти рослин. “Адміністративне провадження з реєстрації прав на сорти рослин” надано визначення адміністративного провадження з реєстрації прав на сорти рослин і встановлено, що це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав інтелектуальної власності на сорти рослин.