Поняття електроенергетики як об’єкта державного управління, поняття та класифікація принципів, мети, завдань, функцій, форм та методів державного управління галуззю. Генезис інституту державного управління електроенергетикою в правовій доктрині.
Аннотация к работе
Не дивлячись на тенденцію до лібералізації світової економіки, яка значною мірою стосується і електроенергетичної галузі, державне управління електроенергетикою залишається обєктивно необхідним, оскільки, враховуючи стратегічний характер цієї галузі національної економіки, її існування лише у режимі вільної конкуренції є невиправданим. Важливе значення для побудови науково обґрунтованої моделі державного управління цією галуззю має аналіз всіх позитивів і негативів історичного досвіду, а також надбань та прорахунків зарубіжних країн в цій сфері. Так, спірними серед вчених є питання сутності принципів, мети, завдань та функцій державного управління, особливостей форм і методів та їх класифікації, специфіки обєкта та субєктів управління; остаточно не вирішеним залишається і питання співвідношення понять “державне управління” та “державне регулювання” тощо. Наведені обставини не сприяють виробленню загальноприйнятих науково обґрунтованих підходів до розуміння сутності та елементів механізму державного управління в електроенергетиці, що негативно впливає на практичну діяльність управлінських органів. Наукова новизна отриманих результатів визначається як тією обставиною, що робота є першим за часів незалежності України спеціальним монографічним дослідженням організаційно-правових засад державного управління електроенергетикою, так і самим змістом сформульованих в ній наукових положень та висновків: уперше: - зроблено висновок про те, що основною причиною кризових явищ в електроенергетиці України є неефективність організаційно-правового механізму державного управління цією галуззю, а, отже, магістральним напрямом виходу електроенергетики з кризового стану має бути саме радикальне реформування зазначеного механізму;За обсягом компетенції щодо інших ланок та місцем в управлінській ієрархії всі органи та структурні одиниці електроенергетичної галузі можна умовно розділити на три групи: 1) ті, які є виключно субєктами державного управління електроенергетикою (органи виконавчої влади: Міністерство палива та енергетики України (далі - Мінпаливенерго), Національна комісія регулювання електроенергетики (далі - НКРЕ) та ін.); 2) одиниці, які виступають в ролі як субєктів, так і обєктів управління (енергогенеруючі та енергопостачальні компанії: Державна акціонерна компанія “Укргідроенерго”, Національна атомна енергогенеруюча компанія (далі - НАЕК) “Енергоатом”, обленерго тощо); 3) структурні одиниці, які є лише обєктами управління електроенергетикою (електростанції). З урахуванням особливостей розвитку самої електроенергетики як галузі економіки та специфіки механізму управління нею, історію розвитку державного управління електроенергетикою із встановлення радянського режиму і до сьогодення пропонується розділити на такі періоди (етапи): 1) “початковий” (1920 р. - друга половина 80-х рр.) - подальший розвиток системи органів управління електроенергетикою у звязку із переходом до галузевого принципу управління економікою, утворення Міністерства енергетики та електрифікації УРСР (1965 р.); спроба поєднання адміністративних та економічних методів управління в умовах господарсько-адміністративної реформи 1965 р.; розвиток системи управління електроенергетикою в умовах надмірної управлінської централізації; диференціація органів управління; створення виробничих енергетичних обєднань в УРСР; 5) “перебудовний” (1987-91 рр.) - реформа управління електроенергетикою в умовах перебудови, спрямована на децентралізацію управління галуззю та підвищення його ефективності шляхом суттєвого посилення ролі економічних методів; 6) “реформаторсько-ринковий” (1991-1995 рр.) - початковий етап становлення системи органів державного управління електроенергетикою в незалежній Україні в умовах переходу до ринкової системи господарювання; 7) “активно-реформаторський” (1995-1999 рр.) - етап активного реформування, зокрема, утворення нових органів державного управління електроенергетикою, а також ВАТ на базі енергопідприємств; 8) “новий” (1999-2005 рр.) - етап реформування системи органів державного управління електроенергетикою в умовах формально проголошених адміністративної реформи та курсу України на вступ до ЄС; 9) “новітній” (із 2005 р.) - етап реформування електроенергетики, повязаний із зміною вищого керівництва держави та здійсненням радикальних заходів із оновлення всієї політико-адміністративної та правової системи України. Ключовими завданнями державного управління електроенергетикою мають бути: забезпечення енергетичної незалежності та енергетичної безпеки держави, в тому числі створення умов для безперебійного забезпечення електроенергією всіх споживачів країни; оптимізація всіх елементів механізму державного управління галуззю; забезпечення необхідних ринкових перетворень в енергосекторі; створення належної нормативно-правової бази діяльності електроенергетичної галузі; створення умов для інтеграції України та її енергетичного сектора до ЄС. Органи безпосереднього державного управління електроенергетикою: 1) Вищі органи державної влади,