Державна виконавча служба як спеціальний орган здійснення виконавчого провадження. Правові та організаційні засади побудови і діяльності державної виконавчої служби в Україні. Повноваження державної виконавчої служби у процесі вчинення виконавчих дій.
Аннотация к работе
Донецький університет економіки та права Інститут права Кафедра державно-правових та кримінально-правових дисциплін Кваліфікаційна робота Тема: Організаційно-правові засади діяльності державної виконавчої служби в Україні Виконавець: Студент Русаков І.І. Керівник роботи Титов А.М. 2014 Зміст Вступ Розділ 1. Державна виконавча служба як спеціальний орган здійснення виконавчого провадження 1.1 Виконавче провадження складова реалізації правоохоронної функції Української держави 1.2 Місце та роль державної виконавчої служби в реалізації рішень судів та інших несудових органів 1.3 Державорегулючі підходи до примусового виконання рішень судів та інших несудових органів у зарубіжних країнах Розділ 2. У світлі цих процесів відбувається зміщення акцентів адміністративно-правового регулювання суспільних відносин у бік забезпечення і гарантування прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, встановлення цивілізованого паритету між інтересами особи та держави. Одним із аспектів вирішення цієї проблеми є розмежування повноважень між судовими і виконавчими органами державної влади. Досліджуючи діяльність державної виконавчої служби, у своїх пошуках для обґрунтування позиції, положення, висновку звертався до праць В.Б. Авер’янова, О.Ф. Андрійко, А.С. Васильєва, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, Н.Р. Нижник, О.В. Петришина, А.О. Селіванова, В.С. Стефанюка, Ю.С. Шемшученка та інших науковців. Все це свідчить про актуальність теми цієї роботи, спрямованої на дослідження особливостей адміністративно-правового регулювання такого інституту адміністративного процесу, як виконавче провадження, необхідність розроблення нових концептуальних підходів до визначення принципів виконавчого провадження, узгодження окремих норм законодавства в єдину систему, яка дозволить чітко діяти державним виконавцям, а уповноваженим органам і особам контролювати їх діяльність. Об’єктом дослідження є адміністративно-правові відносини, що виникають між органами і посадовими особами державної виконавчої служби та іншими суб’єктами виконавчого провадження з приводу примусової реалізації виконавчих документів, а також організація структури органів, які вчиняють виконавче провадження відповідно до передбаченої законом процедури. Предметом дослідження є правові приписи, які регулюють діяльність державної виконавчої служби щодо здійснення примусового виконання рішень судів та несудових органів, її організаційно-штатну побудову, систему, структуру та компетенцію. Державна виконавча служба як спеціальний орган здійснення виконавчого провадження 1.1 Виконавче провадження складова реалізації правоохоронної функції Української держави Конституція України в ст.1 проголошує, що Україна як геополітичне формування є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава [1]. Це питання стало актуальним після того як 24 березня 1998 року був прийнятий Закон України Про державну виконавчу службу [3], який закріпив положення про те, що виконання рішень судів та рішень інших несудових органів у майнових і пов’язаних з ними немайнових спорах переходить до підвідомчості органів виконавчої влади. Судові виконавці у здійсненні своїх повноважень підпорядковувались суддям, що постановили відповідні рішення. Це, на думку С. Щербак, становить додаткову цивільно-адміністративну відповідальність, яка застосовується за неналежне виконання покладених на винну особу обов’язків. Наприклад, Цивільний кодекс України в ст.16 регламентує захист цивільних прав. Так, захист цивільних прав здійснюється судом в установленому порядку шляхом: визнання прав; визнання правочину недійсним; припинення дій, які порушують право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов’язку в натурі; зміни правовідносин; припинення або зміни правовідносин; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дії або бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Так, статтями 17, 18,19 цього нормативно-правового акта передбачається, що захист цивільних прав та інтересів особи може бути здійснений Президентом України, органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, а також такий захист може здійснюватись нотаріусами та особою шляхом самозахисту. Отже, визначати шляхи і підстави для застосування примусових заходів виконання на науковому рівні, на погляд ряду вчених [12, с.37-38; с.58], і нами ця думка підтримується, доцільно через концепцію певної тріади: юридичний факт, право, обов’язок. Тобто всі справи, що розглядаються в порядку окремого провадження, стосуються такого об’єкта захисту, як охоронюваний законом інтерес, і спрямовані на встановлення юридичного факту. Тут можна констатувати, що загальнообов’язковість деяких рішень судів та інших несудових органів певною мірою втрачає свої властивост