Місце прокуратури в механізмі державної влади. Її становлення та сучасний стан. Аналіз системних характеристик прокуратури, елементів процесу управління, методів і форм. Трансформація функцій прокуратури та відповідні структурні реорганізації системи.
Аннотация к работе
Актуальність дослідження шляхів реформування системи органів прокуратури підтверджується як необхідністю приведення зазначеного інституту у відповідність до конституційної моделі, так і необхідністю вдосконалення його організаційної структури і трансформації процесів та звязків у системі в дусі адміністративної та судово-правової реформ. Актуальність дослідження управління в системі органів прокуратури, її місця в державному механізмі, принципових особливостей побудови системи та шляхів їх покращання підтверджується тим, що лише на основі такого дослідження та в ході його проведення можливе вироблення концептуальних засад демократизації інституту прокуратури та внесення пропозицій по налагодженню нового комплексу відносин у системі його органів. Науково-теоретичні та прикладні дослідження з проблематики управління в органах прокуратури виступають базою наукового забезпечення реформування інституту прокуратури загалом. Втім тільки цілісне дослідження управління в органах прокуратури, його теоретичних та правових аспектів дає змогу зясувати суть інституту прокуратури, зміст процесів та відносин управління в прокурорській системі. Дані обставини лише підкреслюють актуальність проведення наукових досліджень у галузі управління в органах прокуратури України, повязаних передусім з пошуками шляхів реформування і вдосконалення організації та діяльності прокуратури України.У першому підрозділі “Становлення та основні етапи розвитку прокуратури в Україні” автор наголошує на тому, що перше теоретичне обґрунтування необхідності існування у державі органу, що здійснював би функції, які у сучасному суспільстві виконує прокуратура, належить давньогрецькому мислителю Арістотелю. Прокуратура має низку конституційних і законодавчо закріплених ознак, а саме: 1) це єдина централізована система, яка здійснює покладені на неї функції автономно і має особливий конституційний механізм призначення керівника цієї системи - Генерального прокурора України; 2) її повноваження, організація і порядок діяльності визначаються окремим законом; 3) одним із принципів організації та діяльності прокуратури є її незалежність від будь-яких органів державної влади; 4) незалежність та єдність забезпечуються жорсткою централізацією і внутрішньою побудовою органів прокуратури, заснованою на принципі суворого підпорядкування; 5) прокурорський нагляд - це виключний вид державної діяльності, який жодний інший орган держави, крім прокуратури, не здійснює. Як і все законодавство України загалом, законодавство про прокурорський нагляд потребує подальшого розвитку в напрямку 1) підвищення статусу прокуратури як централізованого багатофункціонального наглядового органу; 2) більш чіткого і змістовного відображення функцій і повноважень прокуратури як у Конституції України, так і в Законі “Про прокуратуру”, в кримінально-процесуальному та цивільно-процесуальному законодавстві України; 3) проведення ревізії всього нормативного матеріалу, яким регламентуються організація і діяльність прокуратури, на предмет його відповідності Конституції України. Тому для усвідомлення особливостей управління в органах прокуратури необхідно досліджувати: 1) предмет і систему управління в органах прокуратури; 2) зміст управління в органах прокуратури; 3) принципи управління в органах прокуратури; 4) управлінські відносини в органах прокуратури; 5) систему органів управління в прокуратурі; 6) кадри управління в органах прокуратури; 7) управлінську інформацію в органах прокуратури; 8) управлінську техніку в органах прокуратури; 9) функції управління в органах прокуратури; 10) стадії управлінського циклу в органах прокуратури; 11) методи, форми та стиль управління в органах прокуратури. У четвертому підрозділі “Функціональний та організаційно-структурний аспекти аналізу системи органів прокуратури” автор доводить, що відповідно до загальнонаукової характеристики структура органів прокуратури характеризується: 1) за принципом рівнів ієрархії - багаторівнева, а точніше, така, що має три рівні з неоднорідними ланками (прокуратури міст з районним поділом виступають проміжною ланкою між обласними та районними прокуратурами, але не управлінською, а координаційною, якій делеговано частину управлінської компетенції вищестоящої прокуратури обласного рівня щодо нижчестоящих прокуратур районного рівня, внутрішня управлінська компетенція яких тотожна компетенції прокуратур районного рівня; тобто функції та характеристики деяких ланок одного рівня не ідентичні); 2) за характером підпорядкованості - жорстко централізована; 3) за цільовим призначенням та функціями, що виконуються, система органів прокуратури вважається фіксованою (визначена в законі), а її структура - перемінною (право її визначати та змінювати належить Генеральному прокурору України, відповідно ним регулюється структура як територіальних, так і спеціалізованих органів прокуратури та основні засади організаційної побудови даних органів); 4) за принципом групування елементів системи на підсистеми - є складною: розрізняють територіал