Організаційно-правові аспекти контролю у галузі забезпечення ядерної та радіаційної безпеки - Автореферат

У звязку з існуванням великої кількості ядерних установок, джерел іонізуючого випромінювання, посилюється ризик виникнення небезпечних для довкілля та людини ядерних інцидентів та виникає потреба у створенні адекватних цьому ризику механізмів контролю за прийняттям рішень щодо розміщення, проектування, будівництва ядерних установок та обєктів, використанням джерел іонізуючого випромінювання, поводженням із радіоактивними матеріалами. Це, в свою чергу, негативно відбивається на дисципліні виконання заходів із ядерної та радіаційної безпеки та свідчить про необхідність подальшого удосконалення правового регулювання контролю у сфері ядерної та радіаційної безпеки. Зазначені факти зумовлюють потребу переосмислення теоретичних засад контролю у сфері ядерної та радіаційної безпеки крізь призму сучасності, наповнення їх новим змістом, зважаючи на їх соціальну значущість та враховуючи особливості розвитку України. Наукова новизна основних положень дисертації та особистий внесок автора в дослідження проблеми полягають у таких висновках, положеннях і рекомендаціях: - сформульовано поняття контролю у галузі забезпечення ядерної та радіаційної безпеки як врегульованої нормами права діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, громадськості, спрямованої на забезпечення додержання норм законодавства з питань ядерної та радіаційної безпеки, запобігання та виявлення порушень правових вимог щодо забезпечення безпеки довкілля, людини від впливу будь-яких речовин, пристроїв та споруд, що містять чи можуть уміщувати ядерні матеріали або джерела іонізуючого випромінювання, наслідків радіаційної аварії, вжиття заходів впливу на порушників вимог ядерної та радіаційної безпеки; вироблено пропозиції спрямовані на удосконалення законодавства з питань контролю в галузі ядерної та радіаційної безпеки, зокрема шляхом прийняття Закону України “Про основні принципи контролю за ядерною та радіаційною безпекою в Україні”, упорядкування на законодавчому рівні повноважень щодо здійснення контролю за радіаційною безпекою, органів місцевого самоврядування та виконавчої влади, прийняття Положення про службу радіаційної безпеки на підприємствах, установах, організаціях тощо;Перший розділ “Правова характеристика контролю у галузі забезпечення ядерної та радіаційної безпеки” присвячено аналізу основних понять, що застосовуються у законодавстві з питань контролю у даній галузі, виділені характерні ознаки цього виду контролю, розглянуті його основні принципи та досліджені тенденції розвитку правового забезпечення контролю за дотриманням вимог безпеки у процесі використання ядерної енергії та наслідками його впливу на довкілля, здоров‘я людини. У чинних нормативно-правових актах та теоретичних дослідженнях з даної проблеми містяться різні варіанти визначення “радіаційна безпека”, які мають одну спільну рису - зосереджують увагу на умовах досягнення радіаційної безпеки (це складає зміст поняття радіаційний захист), а не на її змісті, який має асоціюватися, якщо враховувати загальнонаукові підходи до визначення безпеки, з певним станом захищеності від радіаційних впливів. Зазначене дало підстави запропонувати автором наступне визначення “радіаційної безпеки” - це стан захищеності людини й довкілля від можливого негативного радіаційного впливу будь-яких речовин, пристроїв та споруд, що містять чи можуть уміщувати ядерні матеріали або джерела іонізуючого випромінювання, а також іонізуючого випромінювання природного походження й наслідків радіаційної аварії. У підрозділі 1.2 “Основні принципи контролю у галузі ядерної та радіаційної безпеки” визначено принципи здійснення контролю у галузі забезпечення ядерної та радіаційної безпеки та запропоновано їх поділ на організаційні та функціональні. розмежування функцій контролю у сфері державного управління використання ядерної енергії й нагляду (контролю), що здійснюється у межах державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки; незалежності органів державного регулювання та ядерної безпеки, у тому числі з питань нагляду (контролю), від державних органів, установ і посадових осіб, діяльність яких пов‘язана з використанням ядерної енергії, а також від місцевих органів влади й самоврядування, громадських об‘єднань;У підрозділі 2.1 “Загальна характеристика системи органів, що здійснюють контроль у галузі ядерної та радіаційної безпеки” аналізується система органів, які здійснюють контроль у галузі ядерної та радіаційної безпеки, з урахуванням їх належності до певного виду контролю - державного, самоврядного, виробничого, громадського, а також з урахуванням обсягу, змісту їх контрольних повноважень. Оскільки у здійсненні систематичного контролю за дотриманням вимог ядерного законодавства ключова роль належить центральним органам виконавчої влади із повноваженнями щодо управління в галузі використання ядерної енергії та державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки, то автором дисертаційного дослідження проаналізовано трансформаційні процеси, що мали місце у процесі їх утворення, реор

. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ