Організаційно-педагогічні умови викладання правових дисциплін у вищих навчальних закладах України (друга половина ХІХ-початок ХХ століття) - Автореферат

Правова освіта, як відомо, є складником системи освіти і полягає у здійсненні комплексу навчальних заходів, спрямованих на створення належних умов для набуття громадянами обсягу правових знань та навичок, необхідних для реалізації ними своїх прав і свобод, а також виконання покладених на них обовязків. Сьогодні педагогічна наука і практика вищої школи прагнуть знайти оптимальні шляхи реалізації творчої самодіяльності особистості, демократизації, гуманізації навчального процесу, перебудови стилю взаємовідносин між викладачем і студентом, що поглибить особливий інтерес до вітчизняної освіти, зокрема правової, а також до викладання правових дисциплін. Виходячи з пріоритетних напрямів національної програми “Освіта (Україна ХХІ століття)”, Національної доктрини розвитку освіти, Національної програми правової освіти населення в умовах розвитку української державності, педагогічна наука в пошуках шляхів та засобів навчання учнівської молоді звертається до вивчення і творчого використання спадщини прогресивних вітчизняних педагогів, діячів освіти й культури минулого. Таким чином, актуальність дослідження, обєктивна потреба втілення у практику кращих педагогічних ідей та здобутків національної вищої школи щодо викладання правових дисциплін, з одного боку, і відсутність дослідження, де б цілісно розглядалась ця проблема, - з другого, зумовили вибір теми “Організаційно-педагогічні умови викладання правових дисциплін у вищих навчальних закладах України другої половини ХІХ - початку ХХ століття”. Наукова новизна й теоретичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що в ньому вперше здійснено цілісне історико-педагогічне дослідження організаційно-педагогічних умов викладання правових дисциплін у вищих навчальних закладах України в конкретний історичний період (професійно-педагогічна компетентність професорсько-викладацького складу, використання різноманітних форм і методів викладання правових дисциплін, здійснення контролю навчально-пізнавальної діяльності студентів, науково-методичне забезпечення викладання правових дисциплін) та узагальнено досвід їх реалізації у практиці вищої школи другої половини ХІХ - початку ХХ століття; виявлено особливості викладання правових дисциплін у процесі читання лекцій, проведення практичних занять, складання іспитів; встановлено внесок вітчизняних педагогів, громадських діячів, викладачів університетів у розробку теоретичних засад викладання правових дисциплін (обґрунтування ролі і значення правової освіти у суспільстві і в житті особистості, визначення змісту та вимог як до правових дисциплін, так і до викладачів права, започаткування педагогічно доцільних форм організації викладання правових дисциплін і контролю навчально-пізнавальної діяльності тощо); узагальнено і схарактеризовано методики викладання правових дисциплін; у контексті розвитку юридичної освіти виявлено специфіку (від встановлення переліку правових дисциплін до визначення чітких вимог до змісту, форм і методів їх викладання) й тенденції викладання правових дисциплін у досліджуваний період (інтеграційні звязки правових дисциплін з історичними, економічними, філософськими, соціологічними науками; удосконалення змістового, процесуального, мотиваційного компонентів правової підготовки майбутніх фахівців, а також структури проведення правової і педагогічної практики тощо); визначено етапи розвитку вищої правової освіти (етап інтенсивного розвитку юриспруденції та етап навчально-методичного її забезпечення).У першому розділі “Теоретичні питання викладання правових дисциплін у вищих навчальних закладах України другої половини ХІХ - початку ХХ століття” висвітлено розвиток вищої юридичної освіти в Україні в досліджуваний період, розкрито сутність і зміст правової освіти у творчій спадщині вітчизняних та зарубіжних педагогів минулого; схарактеризовано офіційно-правову базу викладання правових дисциплін у вищих навчальних закладах України другої половини ХІХ - початку ХХ століття. Так, розглядаючи викладання як спеціальну діяльність викладача, що спрямована на організацію процесу оволодіння учнівською молоддю знаннями і вміннями, вчені, педагоги вбачали мету викладання правових дисциплін в “ознайомленні слухачів із станом даної спеціальної правової науки, розкритті відомостей про методи і прийоми дослідження в галузі цієї науки” (С.Живаго), у формуванні особистості майбутнього фахівця й позитивного ставлення до його навчально-пізнавальної діяльності (М.Пирогов), підготовці фахівців до управління господарською діяльністю (К.Ушинський), розвитку “індивідуальних здібностей” (А.Фатєєв). Установлено, що переконаність учених, педагогів досліджуваного періоду в особливій ролі правової освіти в державотворенні, формуванні фахівця-громадянина зумовлювала їхнє прагнення до вирішення організаційно-педагогічних питань щодо процесу викладання правових дисциплін: обґрунтування доцільності викладання правових дисциплін, звернення уваги викладачів на необхідність систематизації курсу, старанності відбору матеріалу до лекцій, п

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ