Розробка та апробація корекційної методики індивідуального навчання дітей з глибокою патологією опорно-рухового апарату молодшого шкільного віку. Методи зниження декомпенсуючого впливу вторинних відхилень, активізація компенсаторних пристосувань.
Аннотация к работе
Це обумовлено передусім зростанням чисельності дітей з церебральним паралічем, неспроможних відвідувати шкільні установи, які перебувають в домашніх умовах та навчаються за індивідуальною формою навчання. Виходячи з положень теорій про провідну роль мотивації як основного стимулу рухової активності і нерозривно повязаної з нею психічної діяльності, про наявність у дітей дошкільного і молодшого шкільного віку гнучких динамічних звязків і значної пластичності нервової системи, вченими обґрунтовується необхідність комплексного підходу до медико-психолого-педагогічної реабілітації хворих на ДЦП дітей (М.Б. Удосконалення організації та змісту спеціальної освіти, своєчасної комплексної допомоги дітям з різними порушеннями психофізичного розвитку, в тому числі й з порушеннями опорно-рухового апарату, мають першочергове значення для ефективності їхньої підготовки до школи, своєчасного лікування, корекційного навчання в школі, інтеграції в суспільство. Зокрема, досліджено основні особливості навчальної діяльності учнів з церебральним паралічем, на основі чого визначено загальні й специфічні вимоги до змісту і методики їхнього навчання, оцінювання знань відповідно до психофізичних особливостей і пізнавальних можливостей. Для досягнення мети та перевірки гіпотези нами визначено наступні завдання дослідження: Вивчити стан розробленості проблеми індивідуального навчання дітей з ДЦП в теорії та практиці навчально-реабілітаційних закладів для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату.Проведений нами аналіз практики роботи спеціальних шкіл-інтернатів та інших навчальних закладів для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату підтвердив актуальність пошуків ефективних шляхів організації індивідуального навчання в умовах сімї, недостатність розробок з організації та проведення індивідуального навчання, які забезпечували б комплексний вплив на психомоторний, психічний, пізнавальний розвиток учня, якісніше засвоєння програмового матеріалу в умовах сімї. Таким чином, аналіз медико-педагогічної літератури, практики індивідуального навчання засвідчив потребу у розробціі методики вивчення стану психофізичного розвитку учнів з ДЦП з подальшим використанням її результатів в процесі організації індивідуального навчання на початковому етапі. Розроблена нами методика відрізнялася від усіх інших тим, що охоплювала більш повний комплекс якостей і характеристик вказаних вище показників розвитку дитини з порушеннями опорно-рухового апарату, зокрема стану розвитку навчально значущих функцій та пізнавальних процесів, підготовленості руки учня до письма. Лише 2% має достатній фізичний та психомоторний розвиток, незначне відставання у розвитку загальної та дрібної моторики, стереогнозу, мовленнєвої моторики, соматичну стабільність; 3% учнів - задовільну підготовленість руки до письма, яка виявляється у правильному утриманні ручки, написанні букв, слів; 6% - добре сформовану психологічну підготовку до навчально-пізнавальної діяльності, що виявляється у бажанні бути учнем, адекватній та організованій поведінці, вмінні спілкуватися з дорослим, долати труднощі, керувати власними емоціями; 8% учнів має достатньо розвинені навчально значущі функції, а саме сформованість фонематичних уявлень, мови і мовлення без порушень, чітку координацію в системі „око-рука”, достатньо повний обсяг зорового сприймання; 15% - достатній рівень розвитку пізнавальних процесів, про що свідчать власні усвідомлені судження, здатність до аналізу та синтезу, порівняння, узагальнення, високої концентрації уваги, швидкої научуваності, добре розвинена словесно-логічна память поряд із іншими видами памяті. У третьому розділі - „Спеціальна організація корекційного навчального процесу дітей з порушеннями опорно-рухового апарату в умовах сімї” - представлено характеристику організаційно-педагогічних умов індивідуального навчання, результати впровадження їх у процесі експериментального дослідження, корекційну спрямованість занять, освітню реабілітацію учнів, проаналізовано за допомогою спеціального тестування результативність їхнього навчання.