Проблема професійної підготовки реабілітологів в Йорданії. Оцінка рівня компетентності фахівців з фізичної реабілітації, фізичної терапії. Розроблення моделі поліпшення особистісноорієнтованої підготовки по цьому профілю у вищих навчальних закладах.
Аннотация к работе
В Йорданії, як і у більшості країн світу, відзначається погіршення стану здоровя нації, як інтегративного показника фізичного, психічного і соціального здоровя громадян (Мухаммед Амро, 2004; Мухаммед Аль-Кудах, 2006). Для таких фахівців базовою основою повинно бути уявлення про здоровя як оптимальний стан організму людини, а його оптимізація має здійснюватись шляхом комплексного впливу на локомоторну функцію, як найбільш давню, генетично запрограмовану, з високим енергетичним і вегетативним потенціалом (Г.Л. Професіональна підготовка таких спеціалістів повинна здійснюватись на основі науково обґрунтованої організації процесу освіти, враховуючи досвід передових країн і регіональних особливостей, що притаманні Йорданії. Мета роботи - сформувати адекватні шляхи оптимізації професійної підготовки фахівців-реабілітологів в Йорданії на підставі аналізу організаційно-методичних особливостей даного процесу. Систематизувати і узагальнити сучасні науково-методичні знання стосовно сфери діяльності фахівців з фізичної реабілітації.Аналіз науково-методичної літератури свідчить про те, що існуюча в Йорданії система професійної діяльності і підготовки фахівців з фізичної реабілітації має порівняно невелику історію, пройшла в своєму розвитку чотири етапи і на даний момент є певні організаційно-методичні особливості, які не дозволяють повною мірою вирішувати оздоровчо-реабілітаційні задачі. Виконання цих заходів базується на реалізації концепції підвищення рівня здоровя населення Йорданії, в основі якої лежить ідея уніфікованої професійної підготовки фахівців з фізичної реабілітації і спільних дій систем охорони здоровя і фізичної культури. Кваліфіковано можуть вирішувати ці задачі фахівці, професійна підготовка яких здійснюється у вищих навчальних закладах зі спеціальності „Фізична реабілітація”. Створення методологічного фундаменту фізичної реабілітації неможливе без вирішення таких проблем: · встановлення логічного взаємозвязку між окремими фактами, гіпотезами, ідеями та теоріями, що відносяться до фізичної реабілітації, зведення результатів до стрункої класифікаційної системи; Подальша обробка і аналіз отриманих матеріалів, які стосуються таких питань: історичні періоди розвитку реабілітації в різних країнах і регіонах, професійна підготовка фахівців-реабілітологів, сфера діяльності фізичної реабілітації та ін. були основою для виявлення організаційно-методичних особливостей підготовки спеціалістів-реабілітологів в Йорданії.В комплексному вирішенні цієї проблеми серед інших фахівців мають брати участь фізичні реабілітологи, професіональна підготовка яких має здійснюватись з урахуванням регіональних організаційно-методичних особливостей, що визначає актуальність даної роботи. Серед загальної кількості усіх випадків звернень по медичну допомогу в Йорданії приблизно 71% складають захворюваність органів дихання і серцево-судинної системи, нервові захворювання, хвороби опорно-рухового апарату, хірургічні хвороби, однією з головних причин розвитку яких є патогенний спосіб життя; корекційні програми, спрямовані на усунення негативних наслідків цих захворювань неможливі без цілеспрямованого використання засобів і методів фізичної реабілітації і відповідного практичного забезпечення цих заходів кваліфікованими професійними кадрами. При цьому законодавча база здебільшого стосується питань професійної діяльності лікарів, фізіотерапевтів, працетерапевтів, і практично не регламентує сферу діяльності спеціалістів з фізичної реабілітації. Фахівці, які працюють в галузі фізичної реабілітації в Йорданії, недостатньо обізнані стосовно нормативно-правового забезпечення своєї діяльності, змісту конкретних законодавчих і нормативно-правових документів, про що свідчать результати соціологічних досліджень. Основними причинами, які знижують ефективність професійної діяльності, йорданські фахівці-реабілітологи вважають: неузгодженість в термінології, яку використовують в галузі фізичної реабілітації (80% респондентів); відсутність законодавчих актів, що регламентують права і обовязки фахівців галузі фізичної реабілітації, особливо тих, які працюють в медичних установах (55% респондентів); несформований процес безперервної професійної освіти з відповідної спеціальності (60% респондентів).