Класифікація розрахунків за економіко-правовим змістом. Питання законності обмінних операцій обліку розрахункових операцій підприємства. Документальна обґрунтованість та правильність їх відображення у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності.
Аннотация к работе
Поряд з тим, додаткового осмислення потребує низка питань, повязаних із зростанням ролі розрахунків як важливішого обєкта обліку: питання обліку договірних зобовязань і прав; створення умов поліпшення облікової інформації та приведення її у відповідність до потреб зовнішніх й внутрішніх користувачів. Рибіна, викладаючи власне розуміння цієї категорії визначає форму розрахунків як “...вид носіїв боргових вимог на кошти, які відрізняються структурою документів і документообігом, часом і місцем виконання розрахунків, ступенем гарантії платежів” [6, с.156]. Діюче законодавство України не розкриває змісту терміну “форма розрахунків”, натомість наводиться перелік форм розрахунків, які застосовуються при проведенні переказу, а саме: “акредитивна, вексельна, інкасова, за гарантійними зобовязанням, за чеками, з використанням документів на переказ (рис. Отже, платіжними інструментами розрахункових відносин можуть бути також фінансові інструменти, що призводить до виникнення певних особливостей стосовно обєктів обліку в розрахунках, а саме: фінансові інструменти, на відміну від розрахунково-платіжних документів, є самостійними обєктами бухгалтерського обліку. Як правило, ним може бути заборгованість перед бюджетом, заборгованість перед митними органами, фіктивні кошти, які незаконно перебувають в обігу, сума фінансових санкцій, висунутих підприємству за порушення розрахунків з бюджетом, сума боргу за векселем, розрахунки за претензіями.