Основні тенденції використання трудового потенціалу. Основні напрямки регуляторної діяльності інституцій регіону щодо політики забезпечення соціальної стабільності. Розвиток трудових ресурсів і забезпечення рівних можливостей населенню регіону.
Аннотация к работе
Світовий досвід і економічна практика показують, що рівень життя громадян був, є і буде основним показником соціально-економічної стабільності в країні, показником, який стверджує успішний розвиток економіки країни і визначає її місце у світі. Специфіка економічної ситуації в Україні характеризується не тільки тим, що економіка переживає важку кризу, але і відсутністю умов для повного розкриття творчого потенціалу кожного члена суспільства. Вивчення особливостей формування і регулювання ринку праці, як фактора стабільності в регіоні, і розробка організаційно-економічних методів забезпечення соціальної стабільності не знайшли належного відображення в наукових працях. Саме наявність серйозних проблем теоретичного і методологічного характеру в регулюванні структури і результативності діяльності субєктів регіону щодо використання трудового потенціалу порушує питання застосування нових концептуальних підходів до збалансованості розвитку регіонів, обґрунтовує вибір теми дисертації, мету дослідження та перелік задач для її досягнення. При вирішенні окремих задач використано такі загальнонаукові та спеціальні методи: системний підхід - для дослідження процесів формування та регулювання використання трудових ресурсів у регіоні; наукове обгрунтування - для зясування сутності та виявлення складових соціально-економічної стабільності; теорія випадкових процесів і теорія імовірності - для побудови прогностично-трансформаційних моделей механізму управління соціальною стабільністю; порівняльний аналіз - для створення комплексної типології ринку праці та виявлення пріоритетних напрямків його регулювання; для зіставлення показників розвитку окремих регіонів.У балансі ринку праці визначають очікуване число незайнятого населення. Такими є особи, що вперше шукають роботу; жінки, що мають тривалу перерву в роботі, звязану з доглядом за малолітніми дітьми; працівники, звільнені з підприємств і організацій внаслідок зміни профілю, обсягу виробництва й організації праці; інваліди ІІІ групи; військовослужбовці, звільнені з армії й ін. Це по-новому ставить проблему залучення робочої сили на підприємства, виключає позаекономічний примус до праці. Отже, поняття “ринок праці” виражає найбільш глибоку суть товарно-грошових соціально-трудових відносин із приводу умов наймання і використання працівників у суспільному виробництві: це відносини обміну функціонуючої робочої сили (праці) на життєві засоби, реальну заробітну плату на основі законів попиту та пропозиції, вартості робочої сили, граничної продуктивності праці і конкуренції. Механізм ринку праці являє собою взаємодію й узгодження різноманітних інтересів роботодавців і працездатного населення, що бажає працювати за наймом на основі інформації, одержуваної у вигляді зміни ціни праці (функціонуючої робочої сили).1.Механізм регулювання зайнятості являє собою складну багаторівневу систему. Як показує проведений аналіз, механізм регулювання зайнятості в Україні на всіх рівнях знаходиться в стані формування і вимагає значних змін. Усе ще залишаються дискусійними такі економічні проблеми, що впливають на ефективність регулювання зайнятості, як доцільність переходу на переважно економічні методи управління, підвищення ролі регіонів у системі регулювання зайнятості тощо. Для цього необхідно активніше реформувати застарілий командно-адміністративний механізм управління зайнятістю, який усе ще зберігається, розширювати дії ринкових важелів регулювання. Залежно від цього методи регулювання можуть бути активними, спрямованими на підвищення професійної і регіональної мобільності трудових ресурсів, збереження чи підвищення рівня зайнятості, і пасивними (виплата допомоги безробітним).