Розробка науково-обґрунтованих методичних і практичних рекомендацій з удосконалення управління витратами підприємств харчової промисловості. Стан впливу затрат на ефективність виробництва. Організаційна структура підприємств харчової промисловості.
Аннотация к работе
Діючі системи управління витратами на підприємствах харчової промисловості не змогли поставити надійний барєр росту витрат, знизити непродуктивні витрати матеріальних, трудових і енергетичних ресурсів. Поряд з дією дійсно обєктивних причин неухильний ріст витрат на підприємствах харчової промисловості багато в чому порозумівається відсутністю активних спроб розробки і впровадження ефективного організаційно-економічного механізму управління витратами. Незавершеність наукових розробок в області удосконалення управління витратами підприємства й істотна практична значимість даної проблеми для розвитку підприємств харчової промисловості підкреслює обєктивний характер актуальності теми дослідження. Наукова новизна отриманих результатів полягає у поглибленні існуючих і розробленні нових теоретичних положень щодо удосконалення управління витратами підприємств харчової промисловості, зокрема: вперше: - на основі вивчення теоретичних основ та практичних аспектів формування витрат виробництва на підприємствах харчової промисловості запропоновано класифікатор причин відхилення фактичних матеріальних витрат від запроваджених на підприємстві норм, що дає можливість оперативного управління витратами організаційну структуру підприємств харчової промисловості картою відповідальності за витрати, яка в сполученні з нормативним методом оцінки витрат та схемою аналізу контрольованих витрат в центрах відповідальності для основного виробництва дає можливість удосконалити поточний контроль за витратами;В результаті аналізу теоретичних досягнень в галузі управління витратами визначено, що управління на підприємствах в умовах економіки, що динамічно розвивається, являє собою складний і неординарний процес прийняття рішень. З урахуванням ринкової системи управління підприємством в дисертаційній роботі цільова концепція управління підприємства доповнена аспектами управління витрат і визначена як цільова орієнтація ресурсів підприємства, що здійснюється на основі збалансування запитів ринку і можливостей підприємства. Управління на підприємствах не ставило своєю метою досягнення росту ефективності виробництва, але було спрямоване на виживання, що досягалося шляхом ефективного управління змінними витратами, як одного з можливих шляхів досягнення цієї мети. В роботі пропонується розділити підходи до управління витратами в довго-і короткостроковому періодах повязаний з розходженням цілей управління в довгостроковому і короткостроковому періодах, так як прибуток у довгостроковому періоді не є сумою короткострокового прибутку. У другому розділі “Стан та розробка перспективних напрямків управління витратами на підприємствах харчової промисловості” досліджено стан впливу витрат на ефективність виробництва підприємств харчової промисловості, проаналізовані наслідки по інерційній моделі поведінки підприємств харчової промисловості, та управління витратами по сценарію довгострокового росту ефективності виробництва.З урахуванням ринкової системи управління підприємством цільова концепція управління підприємства визначена як цільова орієнтація ресурсів підприємства, що здійснюється на основі збалансування запитів ринку і можливостей підприємства. Запропонована концепція припускає, що управління витратами підприємства буде організовано з позиції функціонального підходу, тобто з позиції оцінки доцільності і необхідності тих чи інших робіт, що складають сутність загальних функцій підприємства. Запропонована система функціонального управління витратами розглядається як модель, форма реалізації, практичного втілення принципів і методів управлінського обліку, прийнятих Україною до реалізації. В умовах ринкової економіки управління витратами виробництва на підприємствах може визначатися різними моделями поведінки (модель максимізації прибутку, модель максимізації продажів, модель максимізації росту, модель управлінської поведінки, модель максимізації доданої вартості). На сьогоднішній день підприємствам необхідно вирішувати не тактичні питання одержання короткострокового прибутку, а стратегічні задачі підвищення ефективності виробництва, повязані з управлінням ресурсами, поліпшенням стану і використання потужностей, вибором ринків, проведенням обґрунтованої цінової стратегії з метою максимізації прибутку в довгостроковому періоді.