Розглянуто теоретико-методологічні засади створення організаційно-економічного механізму управління промисловою інфраструктурою суб’єктів господарювання, а також досліджено логіко-методологічну схему системного аналізу складного економічного формування.
Аннотация к работе
Серед актуальних проблем, що стоять перед економікою в умовах формування цивілізованих ринкових відносин, автором на перший план наукового пошуку висувається питання формування ефективної промислової інфраструктури, здатної забезпечувати необхідні обсяги виробництва продукції і послуг та мати достатній рівень адаптації до змін потреби в них зовнішнього середовища. З метою забезпечення достовірності та обгрунтовансті одержаних результатів дисертаційного дослідження застосовувались методи різних видів аналізу: системного аналізу в ході комплексного дослідження промислової інфраструктури як системи; фінансового та техніко-економічного - для аналізу фінансового стану та рівня і тенденцій розвитку промислових підприємств; функціонально-вартісного аналізу як основи програмно-цільового методу; економіко-математичних методів для аналізу та моделювання використання виробничих ресурсів та продукції інфраструктури підприємства. До найбільш істотних результатів, що характеризують наукову новизну дисертаційної роботи, відносяться такі ідеї, положення і розробки: уперше виконано повне дослідження промислової інфраструктури в трьох напрямках: виробнича інфраструктура в напрямку кооперування між підприємствами згідно зі спеціалізацією; у напрямку сукупності виробничої і соціальної інфраструктури; у напрямку зіставлення інфраструктурних підрозділів промислових підприємств із самостійними підприємствами аналогічного профілю, що є актуальним на етапі приватизації і координації обслуговування промисловості; на основі систематизації існуючих теоретичних підходів до визначення сутності інфраструктури в теорію і практику економіки підприємства введено нове поняття “промислова інфраструктура”, яка включає в себе, з одного боку, всі інфраструктурні формування, які є виробничими підрозділами промислових підприємств, з іншого боку, ті інфраструктурні формування, котрі є самостійними виробничими одиницями і обслуговують різноманітні промислові підприємства; розширено теоретичні уявлення про соціальну інфраструктуру як складову частину промислової інфраструктури, що містить житлово-комунальні і соціально-культурні підрозділи підприємства, класифіковано її основні елементи, чинники та принципи розвитку. запропоновано логіко-методологічну схему системного аналізу складного багаторівневого економічного формування, що поєднує вирішення завдань підприємства з урахуванням цілей окремих ланок інфраструктури.Проблемні питання теорії і методології розвитку виробничої і соціальної інфраструктури досліджено автором у трьох напрямках: виробнича інфраструктура в напрямку кооперування між підприємствами згідно зі спеціалізацією; у поєднанні виробничої і соціальної інфраструктури; у напрямку зіставлення інфраструктурних підрозділів промислових підприємств із самостійними підприємствами аналогічного типу. У галузі технічного обслуговування виробництва і соціальної сфери створюються орендні підприємства, в основному з умовою подальшої викупівлі, створюються акціонерні товариства, часто допоміжні цехи відділяються із підприємства і трансформуються в малі підприємства, кооперативи, спільні підприємства із зарубіжними партнерами. Колективи соцкультпобутових підрозділів обслуговують абсолютно весь склад працівників підприємства, внаслідок чого виникають моральні, правові, психологічні фактори, тісний контакт між виробниками і споживачами соціальних послуг. Такими цілями є, по-перше, виявлення функціональних співвідношень і кількісних залежностей між вхідними факторами моделі і її вихідними характеристиками; по-друге, встановлення з великої кількості діючих факторів тих, котрі значною мірою впливають на вихідні характеристики, які нас цікавлять; по-третє, прогнозування розвитку інфраструктури за можливим сполученням зовнішніх умов; по-четверте, оцінка і порівняння альтернативних станів системи; по-пяте, точне визначення оптимального сполучення змінних управління. 1 в К-моделі виробничої інфраструктури підприємства прийнято умовні позначки: М, Т, І - матеріальні, трудові й інформаційні ресурси; F - основні фонди; S - блок допоміжного виробництва; TR - транспортний підрозділ; R - ремонтний підрозділ; EN - енергетичний підрозділ; IN - інструментальний підрозділ; SK - складський підрозділ; QTR,R,EN,I,SK - обсяг робіт, виконаний відповідно транспортним, ремонтним, енергетичним, інструментальним і складським підрозділами; q TR,R,EN,I,SK - те ж, але використовується в самому допоміжному виробництві; П - продукція підприємства; C - система економічного стимулювання (з індексом “П”-в загальнозаводському масштабі, з індексом “S”-”-у допоміжному виробництві; X - регулятор (управління); Z - блок, який задає (планування); V - логічний знак “або”.В дисертаційній роботі здійснено теоретичне обгрунтування та нове вирішення науково-прикладної проблеми формування організаційно-економічного механізму управління промисловою інфраструктурою субєктів господарювання для підвищення ефективності обслуговування основного виробничого процесу. У практичній діяльності підприємств також