Аналіз теоретичних та практичних аспектів визначення конкурентоспроможності пасажирських перевезень як однієї з категорій ринкової економіки, що характеризує можливість та ефективність адаптації транспортних підприємств до умов конкурентного середовища.
Аннотация к работе
У звязку з цим неухильно зростатиме роль і значення транспорту як однієї з найважливіших галузей національної економіки, ефективне функціонування якої стає необхідною умовою стабілізації і структурних перетворень всього господарського комплексу, задоволення потреб населення та суспільного виробництва у перевезеннях та захисту економічних інтересів держави. Особливо слід наголосити на актуальності наукового аналізу процесів, що відбуваються у транспортному секторі у звязку з орієнтацією України на органічне включення її економіки у систему світового господарства. Це обумовлюється розвитком ринку транспортних послуг, що ґрунтується на принципах: конкуренції, вільного ціноутворення, самостійності виробників послуг, інтеграції і кооперуванні транспортного виробництва та державному регулюванні на основі суто економічних інструментів. Для визначення природи ринкових явищ у транспортному секторі актуальними є недостатньо розроблені у наукових працях попередників і важливі у практичному аспекті дослідження функціонування організаційно-економічного механізму пасажирського транспорту як складної сукупності елементів, форм і методів, за допомогою яких здійснюється організація транспортного процесу. Обраний напрям дослідження визначається Державною програмою стратегічного розвитку “Україна - 2010”, Державною програмою “Транспортна галузь у системі пріоритетів розвитку економіки України до 2010 р.”, “Концепцією реформування транспортного сектору економіки” та планами науково-дослідних робіт кафедри економіки та підприємництва Національного технічного університету України (“КПІ”).У першому розділі - “Теоретико-методологічні основи організаційно-економічного механізму ринку пасажирських перевезень” - проаналізовано становище складових частин пасажирського комплексу, перспективи його розвитку та основні напрямки транспортної політики держави, сформульовані і узагальнені теоретичні положення організаційно-економічного механізму ринку пасажирських перевезень. Відзначається, що транспорт є однією з тих галузей, ефективне функціонування якої є неодмінною умовою подальшого розвитку всієї економіки держави, активізації зовнішньоекономічної діяльності, задоволення потреб суспільного виробництва і населення у вантажних та пасажирських перевезеннях. Аналіз становлення ринкових відносин доводить необхідність державного регулювання транспорту, але органи державної влади та адміністративного управління транспортом не повинні брати безпосередньої участі в управлінні виробничо-фінансовими процесами, створюючи для підприємств сприятливі умови та надаючи їм всебічну підтримку. Теоретично доведено і практикою підтверджено, що найефективніше ринкова концепція спрацьовує тоді, коли вона використовується як комплекс заходів, що включає: детальне вивчення і прогнозування ринку перевезень; розробку методів впливу на ринок з метою просування послуг; запровадження ефективної цінової політики; застосування сучасної системи інформаційного забезпечення; аналіз персоналу фірми з точки зору його здатності працювати у ринкових умовах; визначення, як відбувається процес реалізації послуг та настільки його оптимізації сприяє внутрішнє і зовнішнє середовище. Конкурентоспроможність конкретних видів транспорту та його підприємств проявляється як система із постійно взаємодіючих факторів, що характеризує ступінь реалізації потенційних можливостей виду транспорту та його підприємств щодо набуття та утримання впродовж певного часу конкурентної переваги.У результаті проведеного аналізу розкрито сутність та особливості процесу перевезення пасажирів магістральними видами транспорту, встановлено закономірності його удосконалення та розвитку. На цій основі визначено поняття “організаційно-економічний механізм ринку пасажирських перевезень”, що характеризує сукупність форм, методів, способів взаємодії та важелів управління і стимулювання, спрямованих на досягнення стратегічної мети при управлінні економічними процесами на транспорті. Методологічний підхід до управління пасажирськими перевезеннями, заснований на централізації і державному регулюванні економічних процесів, має обєктивну природу, але не повністю відповідає ринковим умовам. У ході дослідження встановлено, що підприємства, які безпосередньо виробляють і реалізують пасажирські перевезення і супутні їм послуги, мають стати основними субєктами ринку перевезень з більш широкими повноваженнями: від визначення своєї виробничо-збутової стратегії до надання їм прав запровадження гнучких цін і тарифів у залежності від ринкової конюнктури, сезонних коливань попиту на пасажирські перевезення з урахуванням загальноекономічної і соціальної політики держави. На основі дослідження обєктивних процесів розпочатої у галузі транспорту ринкової трансформації показано, що реструктуризація як суттєвий чинник організаційно-економічного механізму не повністю виправдала очікувані результати, оскільки не створила конкурентного середовища на ринку транспортних послуг, не стимулювала структурну перебудову галузей, а, головне, - не