Науково-теоретичні аспекти управління приватизацією стратегічних підприємств. Дослідження організаційно-економічного механізму, зарубіжного і українського досвіду, основних моделей та соціально-економічних наслідків приватизації стратегічних підприємств.
Аннотация к работе
Зокрема, недостатньо обґрунтоване місце стратегічних підприємств у забезпеченні економічної безпеки країни, відсутні наукові розробки стосовно їх приватизації з урахуванням зарубіжного досвіду та національних особливостей господарювання, не проводяться комплексні дослідження соціально-економічних наслідків приватизації. Існуючі пропозиції щодо розвязання окремих проблемних аспектів управління стратегічними підприємствами, визначення способів та необхідних механізмів трансформації, не дозволяють науково зробити обґрунтовані наукові узагальнення та практично розвязати проблему створення адекватного сучасним вимогам організаційно-економічного механізму їх приватизації. Для досягнення визначеної мети поставленні та вирішенні наступні задачі: уточнено поняття "стратегічних підприємств", визначено їх місце і роль в народногосподарському комплексі з обґрунтуванням алгоритму забезпечення стратегічними підприємствами економічної безпеки країни; Науково-методичні положення роботи були впроваджені у ВАТ “ЛИСИЧАНСЬКНАФТООРГСИНТЕЗ” (довідка №133 від 16.01.2001 р.), ВАТ “МОТОР СІЧ” (довідка № 204 від 10.01.2001 р.), ВАТ “НГЗ” (довідка №701-01/17 від 19.01.2001 р.) та при підготовці Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, а також наступних нормативних документів Фонду державного майна України: "Щодо визначення обєктів класифікаційної групи Г"; "План-графік виставлення на продаж пакетів акцій підприємств, в тому числі тих, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави чи займають монопольне становище на загальнодержавному ринку відповідних товарів (робіт, послуг), які повинні забезпечити виконання планових завдань щодо надходження коштів від приватизації у 2000 році"; "Положення про порядок передприватизаційної підготовки підприємств, у статутних фондах яких є державна частка"; "Положення про порядок вивчення попиту потенційних покупців на обєкти приватизації" та інших. У розділі 1 - “Теоретико-методологічні основи формування організаційно-економічного механізму приватизації стратегічних підприємств” досліджено сутність, місце і роль стратегічних підприємств у забезпеченні економічної безпеки країни; поглиблено науково-методичні засади формування організаційно-економічного механізму, виділено моделі та обґрунтовано принципи приватизації стратегічних підприємств; визначено особливості приватизації стратегічних підприємств у зарубіжних країнах.В результаті аналізу наукових розробок і практики господарювання виявлено, що проблематика формування організаційно-економічного механізму приватизації стратегічних підприємств потребує подальшого вивчення, розробки та обґрунтування рекомендацій щодо підвищення його результативності. Дослідження місця і ролі стратегічних підприємств у забезпеченні економічної безпеки країни дозволило уточнити поняття “стратегічні підприємства”, зясувати ознаки їх розвитку, якими виступають: база, темп, масштаб, орієнтація, основа, джерела, характер використання ресурсів, тип змін у факторах виробництва, спрямованість розвитку. Визначено, що організаційно-економічний механізм приватизації стратегічних підприємств являє собою систему елементів організаційного та економічного характеру стосовно підготовки до приватизації, управління державними корпоративними правами, продажу акцій та здійснення післяприватизаційних заходів. Організаційно-економічний механізм приватизації стратегічних підприємств повинен будуватися на таких принципах: врахувати особливості економічного розвитку країни і державної промислової політики; здійснюватися на основі тактичних і стратегічних цілей, черговості реалізації приватизаційних заходів; відбуватися як складовий елемент загального процесу приватизації; проводитися послідовно, виходячи з черговості продажу підприємств, які визначаються передусім можливостями держави впливати непрямими важелями на їх діяльність; мати достатній період часу для реалізації найефективнішого способу продажу; давати змогу реалізувати державні вимоги щодо цілей, які мають досягти стратегічні підприємства; сприяти переходу на нові джерела фінансування діяльності підприємств; забезпечувати можливість адаптації підприємств до ринкової системи господарювання. Оцінка стану приватизації національних стратегічних підприємств показала, що організаційно-економічний механізм їх приватизації у девяності роки не був достатньо ефективним - він реалізовувався в рамках трансформаційної моделі приватизації, не дозволив влучно продавати акції, не забезпечив інвестиційних надходжень у стратегічні підприємства, не справив вагомого впливу на результативність їх діяльності.