Специфіка регіональних соціально–економічних відносин в період ринкової трансформації економіки. Модель системних зв’язків між показниками життєзабезпечення населення в регіоні. Пріоритетні напрями роботи регіонального народногосподарського комплексу.
Аннотация к работе
В Україні проблема побудови механізму життєзабезпечення населення, що відповідає загальновизнаним орієнтирам, знаходиться в стадії становлення і функціонує в екстремальних умовах - економічна нестабільність, відсутність науково обґрунтованої стратегії та чітких орієнтирів, невизначеність і протиріччя в діючому законодавстві, що актуалізує тематику нашого дослідження і ставить питання необхідності формування дієздатної регіональної політики. Такий підхід зумовлює необхідність теоретичного аналізу сфер життєзабезпечення населення в регіоні. Метою даної роботи є визначення інструментів та важелів, що забезпечують дослідження механізму життєзабезпечення населення регіону на науковій основі та розробка основних напрямів методичних і практичних рекомендацій щодо поліпшення умов життєзабезпечення на мезорівні. Предметом дослідження є економічні, соціальні, організаційні і правові відносини, що формують структурні чинники життєзабезпечення населення в регіоні та механізм їх реалізації в умовах трансформації економіки. обґрунтовані основні напрями оптимізації життєзабезпечення населення в регіоні; сформульовано рекомендації щодо покращення умов життєдіяльності, як основи для досягнення більш високого рівня життєзабезпечення населення на мезорівні, запропоновано модель системних звязків між показниками життєзабезпечення регіону з виділенням базових та надбудовних складових.Перший розділ “Наукові основи формування життєзабезпечення населення” присвячено вивченню соціально-економічної сутності категорії “життєзабезпечення населення”, її складових елементів, розглянуто етапи становлення даної категорії в економічній науці, методичні підходи до визначення життєзабезпечення населення. Велика кількість показників та відсутність однозначності у трактуванні критеріїв життєзабезпечення спонукало нас акцентувати увагу на розробці узагальнюючого показника життєзабезпечення, яким пропонується вважати розроблений в роботі індекс життєзабезпечення населення. Регіональний аспект дослідження життєзабезпечення населення є обєктивно необхідним для нашої держави, в якій здійснюється перехід до нових територіальних відносин, заснованих на принципах самоуправління регіонів, підвищення ролі та значення соціально-економічних інтересів регіону, головними серед яких є створення можливостей для розвитку продуктивних сил регіону, забезпечення розширеного відтворення всіх сфер суспільного виробництва, реалізація концепції життєзабезпечення населення. У другому розділі “Аналіз механізму формування життєзабезпечення населення в Україні” досліджується організаційно-економічний механізм формування життєзабезпечення населення в Україні й відповідна регіональна політика, розглядаються методичні підходи до визначення головних соціально-економічних індикаторів життєзабезпечення і нормативно-правові та фінансово-бюджетні фактори, що його формують. Побудова ефективно діючого механізму життєзабезпечення населення має базуватись на досягненні високих стійких темпів економічного зростання, стратегічними складовими якого є: обовязкова економічна стабільність, інвестиції в людські ресурси та підтримка найбідніших верств населення.В дисертаційній роботі теоретично узагальнено поняття “життєзабезпечення населення”, досліджено індикативний вплив доходів, зайнятості, соціального захисту на життєзабезпечення населення, розроблено організаційно-економічний механізм формування життєзабезпечення на мезорівні. Це знайшло відображення в розширенні і поглибленні понятійного апарату, методичних підходів до аналізу життєзабезпечення населення на регіональному рівні, що має певне значення для подальшого розвитку основ регіональної економіки. Для забезпечення гідних умов існування людини, покращення її добробуту, необхідною умовою в дисертації розглядається створення науково обґрунтованої програми соціально-економічного розвитку регіону. Пріоритетність регіонального підходу в аналізі соціально-економічних відносин відбивається у формуванні в межах даної програми концепції життєзабезпечення населення. Вона охоплює три ступені аналізу, з виділенням базових та надбудовних, які безпосередньо впливають на життєзабезпечення населення в регіоні та була врахована місцевими органами влади при підготовці середньострокової Програми соціально-економічного розвитку регіону.