Класифікація чинників впливу на експортну стратегію. Методичні основи зовнішньоекономічної діяльності. Моделювання інноваційної діяльності. Обґрунтування регіональної стратегії, програми розвитку. Заходи щодо підвищення привабливості аграрних підприємств.
Аннотация к работе
Особливу актуальність проблема удосконалення організаційно-економічних засад зовнішньоекономічної діяльності аграрних підприємств здобуває в регіонах, що виробляють і вивозять аграрну продукцію, до числа яких відноситься і Миколаївська область, оскільки вона є постачальником сільськогосподарської сировини і продуктів харчування для країни в цілому. Таким чином, для України в умовах посилення неоднорідності розвитку соціально-економічного простору країни, активізації процесів інтеграції у світову економіку і вступу в міжнародні економічні організації, у тому числі у ВТО, питання удосконалення організаційно-економічних засад зовнішньоекономічної діяльності і розробки ефективної стратегії розвитку експорту аграрних підприємств, включаючи регіональний аспект, здобувають особливу актуальність, що і зумовило вибір теми та розробку проблем в дисертаційному дослідженні. Аналіз досліджень в області теорії і практики розвитку зовнішньоекономічної діяльності аграрних підприємств показав, що існують певні передумови формування зовнішньоекономічної політики у виді рекомендацій міжнародних організацій, праць вітчизняних і закордонних вчених і практиків. Незважаючи на значну теоретико-методологічну базу, досліджувані в дисертації механізми стимулювання розвитку зовнішньоекономічної діяльності аграрних підприємств в умовах глобалізації є недостатньо вивченим науковим напрямком і утворюють широке поле для теоретичного осмислення, методологічного обґрунтування й авторських розробок з метою підвищення ефективності зовнішньоекономічної політики в аграрній сфері України в сучасних умовах, що і визначило мету, задачі і структуру дисертаційної роботи. При виконанні дисертаційної роботи використовувалась низка методів, серед яких: монографічний (при визначенні поглядів учених на досліджувані проблеми, вивченні досвіду розвинутих країн щодо регулювання зовнішньоекономічної діяльності), абстрагування (при визначенні сутності понять і категорій, створенні наочних інтерпретацій), статистичний (при визначенні тенденцій розвитку зовнішньоекономічної діяльності аграрних підприємств), методи аналізу і синтезу (при визначенні умов і чинників розвитку зовнішньоекономічної діяльності аграрних підприємств), метод дедукції (при формуванні авторських рекомендацій), екстраполяції (при розробці програм і прогнозуванні показників розвитку зовнішньоекономічної діяльності аграрних підприємств).У першому розділі «Теоретико-методологічні аспекти організаційно-економічного забезпечення розвитку зовнішньоекономічної діяльності аграрних підприємств» досліджено концептуальні основи розвитку зовнішньоекономічної діяльності аграрних підприємств, розглянуто механізм державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, визначено вплив процесів глобалізації на зовнішньоекономічну діяльність аграрних підприємств, досліджено особливості зовнішньоекономічної діяльності підприємств АПК в умовах кризи. Факторами, які стримують зростання українського аграрного експорту є: посилення міжнародної конкуренції і зростання державної підтримки свого експорту у провідних зарубіжних країнах; ускладнений вихід на світові ринки внаслідок протекціоністських заходів з боку інших країн; низька конкурентоспроможність значної частини української аграрної продукції; недостатній розвиток систем сертифікації та контролю якості експортної продукції; відсутність досвіду та спеціальних знань щодо виходу на світові ринки, низький рівень маркетингової діяльності, некоординованість дій на державному рівні; розрив традиційних виробничих та коопераційних звязків з підприємствами країн СНД та з Східної Європи; низький рівень співробітництва з країнами, що розвиваються; недостатнє інвестування експортоорієнтованих проектів. У контексті глобалізації можна визначити три основних групи чинників, які мають позитивно впливати на національну продовольчу безпеку і в цілому на соціально-економічний розвиток: збільшення обсягів експорту за рахунок покращення умов торгівлі на світовому ринку для вітчизняних підприємств; підвищення добробуту споживачів за рахунок посилення конкуренції між імпортними та вітчизняними товарами, яке повинно привести до підвищення якості та зниження цін продукції; поліпшення інвестиційного іміджу країни внаслідок адаптації національного регуляторного законодавства з міжнародно-визнаними нормами. Важливішими видами ризиків, які слід подолати з метою ефективної діяльності аграрних підприємств на умовах СОТ є: затягування економіки країни в експортну модель сировинного спрямування; погіршення структури експорту через спрощення доступу на зовнішні ринки; загострення проблеми обмеженості інфраструктурних можливостей національного експорту; неготовність України до послідовного захисту інтересів національних експортерів; зростання присутності на ринку низькоякісної, небезпечної для споживачів імпортної продукції; наявність ознак несприятливого інвестиційного клімату. У другому розділі «Регіональні аспекти організаційно-економічного забезпечення розвитку зовнішньоекономічної діяльн