Ефективність виробництва озимої пшениці через призму діяльності об’єкту дослідження, основні недоліки та шляхи їх покращення. Вивчення рівня економічної ефективності вирощування озимої пшениці, визначення резервів збільшення ефективності вирощування.
Аннотация к работе
Комплексна курсова робота З ДИСЦИПЛІН «БІЗНЕС-МЕНЕДЖМЕНТУ» ТА «ЕКОНОМІКИ ВИРОБНИЦТВА» на тему «Організаційно-економічні засади ефективності виробництва озимої пшениці» (на прикладі ТОВ «Велетень» Глухівського району Сумської області) Зміст Вступ 1. Загальні теоретичні основи виробництва озимої пшениці 1.1. Сутність економічної ефективності та особливості її визначення у зерновому господарстві 1.3. Стан розвитку виробництва озимої пшениці на сучасному етапі в Україні та передовий світовий досвід 2. Природно-кліматична характеристика умов розміщення господарства 2.2. Економічна ефективність аналізованого виробничого процесу 3.1. Визначення окупності та продуктивності використовуваних виробничих ресурсів Висновки та пропозиції Список використаної літератури Додатки Вступ У розвитку багатьох галузей економіки нашої держави, і насамперед сільського господарства, дуже важливу роль відіграє збільшення обсягів виробництва зерна. Зерно та продукти його переробки є основою харчування людей, воно є незамінним кормом при виробництві продукції тваринництва, а також основною сировиною для переробної промисловості. Але у свою чергу на обсяги виробництва зерна впливають такі важливі фактори як розмір посівних площ, їх структура і урожайність. Незважаючи на велике значення вирощування озимої пшениці для економіки України, проблема ефективності вирощування у сучасній економічній літературі висвітлена недостатньо, є лише поодинокі праці, присвячені окремим її аспектам. А у даній курсовій роботі зроблено спробу комплексно розглянути ефективність виробництва озимої пшениці через призму діяльності об’єкту дослідження, виявити основні недоліки та запропонувати шляхи її покращення. Загальні теоретичні основи виробництва озимої пшениці 1.1 Значення виробництва озимої пшениці в розвитку народного господарства Як кажуть, хліб - усьому голова. Господарство, яке займається виробництвом зерна формує продовольчий фонд і постачає фуражне зерно тваринництву, створює резервні державні запаси зерна і дає продукцію на експорт. У зерні пшениці міститься велика кількість вуглеводів, у тому числі до 70% крохмалю, вітаміни В1, В2, Р, Е та провітаміни А, D, до 2% зольних мінеральних речовин. За останні роки споживання хлібних продуктів на душу населення зросло з 138 кг у 1997 р. до 145 кг у 2007 р. при фізіологічній нормі його споживання 101 кг. Як вважає академік УААН П.Т. Саблук, настав час переглянути наші підходи до структури вирощування зернових. Досягнення цієї мети вимагає насамперед вирішення продовольчої проблеми на основі підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Для досягнення максимального збільшення виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції потрібно визначити раціональні нормативи витрат відповідних виробничих ресурсів, необхідні витрати на підвищення якості і одержання екологічно чистої продукції, а також на охорону навколишнього середовища.