Концептуальні засади, методологічні положення організації управління житловим сектором в умовах перехідної економіки. Науково-методичні підходи до прискореної передачі відомчого житлового фонду у комунальну власність, механізм фінансування його утримання.
Аннотация к работе
Створення оптимального життєвого середовища для забезпечення життєдіяльності населення вимагає вдосконалення системи управління розвитком житлового сектора економіки, який поки що в Україні продовжує деградувати. Вагомий внесок у дослідження загальнотеоретичних проблем реформування житлового сектора економіки в умовах розвитку державності зробили вітчизняні вчені. Незважаючи на значну кількість робіт і окремих розробок з названих питань, вони недостатньо відображають економічні процеси відтворення житла та не забезпечують адекватні теоретичні засади формування в країні ефективної житлової політики в період ринкових перетворень та відповідного реформування житлового і будівельного секторів економіки. Таким чином, необхідність подальшого системного дослідження процесів відтворення житла та впровадження оптимальних шляхів і механізмів вирішення житлової проблеми в Україні визначила мету і конкретні завдання роботи. Для цього передбачалось вирішити такі наукові завдання: - розкрити сутність, зміст, структуру, особливості, форми та досягнуті ефекти регулювання процесу відтворення житла в ринкових умовах як обєкта економічного аналізу; виявити причини та чинники, що впливають на розвиток житлового й будівельного секторів і ринок житла;Перший розділ “Наукові засади відтворення житла в умовах ринкової трансформації економіки України” присвячено узагальненню концептуальних підходів до проблем регулювання відтворення житла, характеристиці особливостей відтворення як обєкта управління, аналізу діючої в Україні системи управління житловим сектором економіки; переосмисленню ролі і місця соціально-гуманітарної, в тому числі й житлової, сфери у розвитку суспільства, в якому людина стає його концептуальною основою. Визначено функції ринку житла і ефективність його впливу на відтворення житла та інвестування в житлове будівництво. Виявлено особливості процесу фінансування, який пронизує процес відтворення житла загалом та основних ланок інвестиційного комплексу: будівельної індустрії, промисловості будівельних матеріалів та інших сфер і галузей, зокрема його ринкової інфраструктури. Використовуючи аналіз сучасних особливостей фінансування відтворення житла, досліджено співвідношення державного (громадського) та приватного секторів та на їх основі визначено роль держави, мету житлової політики, засоби державного впливу на процеси містобудування та відтворення житла. Зроблено висновок про те, що в умовах сучасних реалій головним механізмом впровадження житлової політики має бути забезпечення розширення платоспроможного попиту населення на житло як товар, зміни форм і методів фінансування будівництва, модернізації та капітального ремонту житла, приведення будівельного комплексу, інвестиційної та ринкової інфраструктури у відповідність до сучасних вимог ринкової економіки.У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає в удосконаленні організаційно-економічних механізмів регулювання процесу відтворення житла в умовах перехідної економіки та розробці засад нової житлової політики, яка ґрунтується на розширенні платоспроможного попиту населення на житло як товар, зміні джерел, форм і методів фінансування та кредитування будівництва, модернізації та капітального ремонту житла, приведенні будівельного комплексу у відповідність до вимог ринку житла, його попиту та пропозиції, а також визначенні необхідних для цього інститутів фінансово-кредитної, іпотечної та іншої інфраструктури. Це повязано з невідповідністю житлової політики радикальним перетворенням, які почали здійснюватись в Україні і потребують трансформації житлової сфери в напрямі створення оптимального житла для відтворення життєздатності людей. Житловий фонд, створений в Україні, за обсягом і структурою не задовольняє потреб населення в житлі, яке до того ж за якістю здебільшого не відповідає сучасним вимогам щодо архітектурно-планувальних рішень, зручностей, умов проживання та життєзабезпечення, витрат ресурсів на будівництво та утримання. Як наслідок, процес приватизації житла набув значних масштабів, проходить безболісно, однак держава не отримує від приватизації грошових коштів на відтворення житлового фонду та вирішення житлової проблеми в країні. Одним із шляхів вирішення цього питання може бути запровадження податку однократної дії щодо підприємств - власників такого житла, який повинен мати цільове призначення для ремонту і відновлення переданого житлового фонду.