Проблеми розвитку та аспекти діяльності сільськогосподарських кооперативів. Проблеми кооперування та шляхи їх вирішення в агропромисловому комплексі. Удосконалення економічних механізмів та правові аспекти розвитку кооперації в аграрному секторі.
Аннотация к работе
Результати діяльності агропромислового комплексу України в 2000-2002 роках свідчать про правильність обраного курсу щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки на засадах приватної власності на землю і майно та створення нової організаційної структури сільського господарства. Негативно позначається й недостатність наукових і методичних розробок стосовно переваг кооперативного шляху розвитку сільського господарства, принципів діяльності кооперативних структур, а також відсутність досвіду кооперативного управління та побудови економічних відносин у ринковому середовищі. Існує невідкладна потреба всебічного дослідження процесу створення кооперативів у сільському господарстві розвинених країн світу та принципів їх діяльності, а також можливостей запровадження іноземного досвіду у вітчизняній практиці господарювання. Дисертаційне дослідження здійснювалося у контексті виконання Інститутом аграрної економіки УААН науково-технічної програми “Наукові основи аграрної політики трансформування економічних відносин агропромислового виробництва в ринкові умови” на 1996-2000 роки та в межах програми наукових досліджень на 2001-2005 роки відділу підприємництва “Розробити методологічні та організаційно-економічні засади розвитку підприємництва та кооперації в агропромисловому комплексі” (державний реєстраційний номер 0196 U 016303). Реалізація мети дисертаційної роботи передбачає розвязання комплексу взаємоповязаних завдань: - розглянути економічну суть змісту сільськогосподарських кооперативів та напрями еволюції кооперативного руху в аграрному секторі економіки України;Безумовно, кооперативний досвід в Україні буде підґрунтям для формування теоретичних і методологічних підвалин кооперації, особливо на нинішньому етапі реформування аграрного сектора економіки, коли створено соціально-економічні передумови для розбудови нових організаційно-правових структур - сільськогосподарських кооперативів (рис.1). Терміни “кооперація” і “кооператив” застосовують до різних видів спільної діяльності. В соціальному плані для участі в діяльності кооперативу кожен член має свої причини та інтереси залежно від того, ким він є в економічному середовищі - виробником, найманим працівником, споживачем чи торговцем. Виробництво, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції й інша діяльність, що не перевищує 50% валового виробництва Надання послуг (переважно членам кооперативу), повязаних з виробництвом, переробкою та реалізацією сільськогосподарської продукції Асоційовані члени формують фонди і мають право дорадчого голосу Членами можуть бути фізичні та юридичні особи, які визнають статут, беруть участь в діяльності і формують фонди кооперативу.Встановлено, що до кооперативних дій сільськогосподарських товаровиробників спонукає необхідність гармонізації їх виробничої та ринкової діяльності, при цьому основними мотиваційними факторами є: необхідність протистояння посередницькому бізнесу, використання професійного управлінського персоналу, можливість координацій дій і розподілу ризику. Аналіз процесу становлення кооперативного сектора аграрної економіки з певними передбаченнями інституційних змін дає змогу змоделювати становлення кооперативних організацій, що характеризується таким алгоритмом: · прийняття законодавчих та інших нормативно-правових актів; По-друге, виникнення й реалізація ідеї створення кооперативу відбувається поетапно: висунення кооперативної ініціативи, техніко-економічне обгрунтування кооперативу, створення й реєстрація кооперативу, початок ділових операцій, економічне зростання та диверсифікація. По-третє, особливістю створення кооперативу є зміна форми лідерства в цьому процесі (ініціативна група, організаційний комітет, правління кооперативу), що відповідає ступеню сприйняття ідеї кооперативного співробітництва. Створення кооперативів на добровільній основі обєднання товаровиробників дає змогу максимально зберегти цілісність майнових комплексів, забезпечити господарське використання землі й реформованих підприємств та забезпечити соціальний захист і зайнятість сільського населення.