Проблеми соціальної адаптації та професійного самовизначення дітей, позбавлених батьківського спілкування. Створення мережі закладів соціального захисту дітей в Україні. Залучення волонтерів для надання допомоги вихованцям гуртожитків для дітей-сиріт.
Аннотация к работе
Аналіз соціально-педагогічних досліджень дає підстави стверджувати, що найменш захищеними та вразливими категоріями населення на сьогоднішній день залишаються такі, як-от: соціальні сироти, та діти, позбавлені батьківського піклування через те, що проблеми соціальної адаптації, професійного самовизначення, соціалізації, які виникають у них після випуску з інтернатних закладів повністю не вирішуються. З метою подолання зазначених труднощів законодавством України передбачено створення мережі закладів соціального захисту, в яких можливе тимчасове перебування осіб, позбавлених батьківського піклування, зокрема соціальних гуртожитків. У даних установах здійснюють професійну діяльність ряд фахівців, зокрема соціальні педагоги та практичні психологи, які залучають волонтерів для надання комплексної соціальної допомоги вихованцям гуртожитку для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Дослідженням проблем, з якими стикаються соціальні сироти, діти-сироти, позбавлені батьківського піклування у процесі своєї соціалізації; вивченням організаційно-педагогічних засад функціонування соціальних гуртожитків як осередків пристосування вихованців до самостійного життя; обґрунтуванням методичних основ волонтерської діяльності з дітьми групи соціального ризику займаються вітчизняні науковці З.Виходячи з вищезазначених напрямів роботи волонтерів, однією з категорій, з якою вони можуть співпрацювати, є діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування. Згідно з українським законодавством до категорії дітей-сиріт належать діти, у яких померли або загинули батьки; діти, позбавлені батьківського піклування - діти, які залишилися без піклування батьків у звязку з позбавленням їх батьківських прав, визнанням батьків безвісті відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, або безвідповідальними у сімейному вихованні, що саме і перешкоджає їм виконувати свої батьківські обовязки, а також підкинуті діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки та безпритульні діти [7]. Доннік зазначає, що діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, віком від 15 до 18 років, а також особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, віком від 18 до 23 років, які перебувають у соціальних гуртожитках, стикаються з такими видами проблем: міжособистісні (відносини в колективі, соціальна ізоляція, адаптація до нового соціуму); внутрішньо особистісні (самотність; неадекватна самооцінка; проблема самореалізації; суїцидальні наміри; депресивні стани; психічна травма; відсутність сенсу життя; страхи); проблеми сімї (планування майбутнього сімейного життя, відмова від дитини); проблеми адиктивної поведінки; проблеми зайнятості (безробіття, потреби у перекваліфікації, у навчанні, невизначеність щодо подальшої зайнятості, проблеми навчання в училищі, потреби творчої самореалізації, організації дозвілля); соціально-економічні проблеми (борги, відсутність документів, що засвідчують особу, необхідних для отримання пільг, субсидій, планування особистого бюджету) [3, с. Численні дослідження дають підстави говорити про те, що більшість дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, опиняючись на порозі самостійного життя, відчувають неспокій і страх перед невідомим. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Типового положення про соціальний гуртожиток", соціальний гуртожиток є закладом для тимчасового проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, віком від 15 до 18 років, а також осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, віком від 18 до 23 років, метою діяльності якого є створення умов для соціальної адаптації осіб, що в ньому проживають, та їх підготовка до самостійного життя [6, с.