Закордонне українство як суспільна система, сформована на основі національного самоусвідомлення, яка перебуває у стані взаєморозвитку і взаємодії з Українською державою. Аналіз договірно-регуляторних механізмів та тенденцій розвитку української діаспори.
Аннотация к работе
Масштабність, складність та новизна завдань, які стоять перед Україною, потребує участі в їх вирішенні всього українського загалу. Серед факторів розбудови держави, створення інваріантних засобів підтримки України у світі, безперечно, одним із найважливіших є закордонне українство, яке в духовному відношенні єдине з українством, що проживає в Україні, у кількісному майже однакове з ним, представлене у багатьох країнах світу. Незважаючи на те, що воно не є внутрішньою складовою системи суспільних відносин нашої держави, водночас має з нею різноманітні звязки, значні багатовекторні впливи на розвиток українського національно-державницького процесу і, з огляду на досвід та умови, в яких проживає, має достатньо можливостей та засобів для інвестування матеріальної й духовної сфери України, створення іміджу, здійснення законодавчої ініціативи, лобіювання інтересів, донесення своїх поглядів до світового співтовариства. Тому актуальним постає питання дослідження формування й розвитку взаємовідносин (як усього комплексу взаємозвязків, взаємовпливів) Української держави і закордонного українства у процесах українського державотворення та механізмів їх забезпечення. Оскільки головним субєктом у взаємовідносинах із закордонним українством виступає держава, то в дисертації використані основні положення наукових праць Т.Перший розділ - “Система - “Українська держава - закордонне українство” як наукова проблема” - містить аналіз основ формування соціально-громадської, правової та духовної сутності феномена закордонного українства у його взаємозвязках та взаємодіях з Україною, розвиток теорії обґрунтування його суспільно-національного значення для українського державотворення, методології дослідження в радянський і сучасний періоди. У дисертації пропонується вирішувати проблеми на основі введення у науковий обіг і практику категорії “взаємності”, заснованій на духовній єдності, почуттях дружби, поваги, довіри, потребі у спілкуванні, бажанні надавати допомогу і одночасно вигідності для України сприяти закордонному українству в задоволенні потреб, стимулювати його участь у формуванні української державності, а з боку українства - сприяти розвитку української державності, інвестувати духовну і матеріальну сферу, лобіювати її інтереси у міжнародних світових і європейських організаціях та країнах перебування, отримуючи від цього матеріальні й моральні дивіденди. В основу теоретико-методологічних підходів до вдосконалення поняття “закордонне українство” автором покладена наступна теза: для українців, хоч би де вони перебували і ким би за статусом були, важливим є знання і позитивне сприйняття своєї національності, розуміння українського етнонаціонального розвитку по висхідній до отримання і розбудови Української національної держави. За рівнем ідентифікації закордонних українців можна розподілити на такі категорії: тих, хто має українське походження, але самі не відносять себе до українців, тобто під час перепису записують себе до іншої національності; тих, хто записує себе українцем і, власне, за статусом є закордонним українцем; тих, хто входить до складу організаційних структур - товариств, асоціацій, бере участь у діяльності художньо-мистецьких колективів, викладає в школах, тобто найбільш свідомі самі і трансформують свої національні переконання в середовище українців; організатори, керівники українських громад, ті хто найбільше віддає зусиль ідеї згуртування українців за кордоном. Водночас велику роль для закордонного українства відіграє регулярність ділових, життєвих звязків з Україною й українцями, які не стали закордонними, а зберегли націю на етнічній території і створили державу.У дисертації проведено розвязання актуальної наукової проблеми щодо розробки цілісної системи поглядів на формування оптимальних взаємовідносини Української держави і закордонного українства, доведенні визначальної ролі у розвитку відносин організаційних та договірно-регуляторних механізмів. Цілісність системи поглядів на формування взаємовідносин Української держави і закордонного українства полягає: по-перше, у доведенні важливої ролі закордонного українства в українському державотворенні, по-друге, в обґрунтуванні того, що формування взаємовідносин може відбуватись тільки в разі самоідентифікації закордонних українців з українською нацією, по-третє, в тому, що в основу взаємовідносин покладені реальні питання українського державотворення та задоволення потреб закордонного українства, по-четверте, в доведенні, що досягнення позитивного результату можливе за умови створення і ефективного застосування відповідних механізмів, головними з яких є організаційні та договірно-регуляторні. Проведене дослідження вказує на зростання ролі закордонного українства у вирішенні таких важливих для державотворення питань, як формування іміджу України за кордоном, інвестування духовної і матеріальної сфери, лобіювання інтересів, застосуванні досвіду у розбудові громадянського суспільства і, відповідно, необхідності вивчення механізмів формування з ним взаємови