Аналіз розвитку ринкових структур в Україні з погляду оптимальності співвідношення між державним і недержавним секторами економіки. Визначення впливу соціально-економічних чинників на мотивацію праці. Напрямки реструктуризації промислових підприємств.
Аннотация к работе
Реформування економічних відносин в Україні спрямовано на створення і розвиток різноманітних форм господарювання, заснованих на різних формах власності. Але на початок реформ промисловість України носила гіпертрофований характер - її основу складали промислові підприємства - гіганти. У звязку з цим значний інтерес представляє аналіз результатів реформування промисловості України і на цій основі розробка ряду перспективних напрямів реструктуризації промислових підприємств з метою їхньої адаптації до ринкових відносин. Дисертацію виконано відповідно до планів науково-дослідних робіт ІЕП НАН України за безпосередньою участю здобувача по темах: 020194 (№ 0194V046247) - "Методологічне обґрунтування основних напрямків розвитку промисловості регіонів (на прикладі Донбасу)" (1994-1997 рр.) (етап 8 підтеми "Розробка методичних положень по формуванню багатоцільової моделі аналізу та прогнозування розвитку промисловості регіону"); 010197 (№ 0198V005736) - "Науково-методична основа забезпечення пропорційного розвитку виробничих комплексів регіону" (1997 - 2000 рр.) (етапи 4 - 8 підтеми "Дослідження і розробка теоретичних і методичних положень комплексного підходу до вирішення проблеми забезпечення пропорційного розвитку виробничих комплексів регіону"). Теоретичні і методологічні основи дисертації склали теоретичні положення класиків економічної теорії і праці провідних українських і зарубіжних вчених з проблем реформування економіки, законодавчі акти Верховної Ради України, Укази Президента України, постанови Уряду України і рішення місцевих органів влади.У дисертаційній роботі викладено методичні рекомендації по організації забезпечення ефективної роботи промислових підприємств в умовах ринкових відносин.У дореформений період практично всі промислові підприємства України були державними і уявляли собою основну виробничу ланку, найважливішою метою якої було досягнення внутрішньої ефективності, необхідної для виконання планових завдань. З цією метою керівними органами України було здійснено ряд заходів, спрямованих на реформування структури економіки країни, і зокрема її промисловості. У світі накопичено багатий досвід створення і регулювання ефективно діючою економіки, проте його ігнорування або механічне застосування без урахування реалій, що існували, привели Україну на межу економічної катастрофи. Практика розвинутих країн показала, що корінне реформування економічних відносин у країні потребує значного часу. Тому ідея негайного переходу із соціалізму в капіталізм суперечила обєктивним законам і історії світового розвитку, що і стало однією з основних причин негативних явищ в економіці.У цьому плані являє собою інтерес встановлення залежності між кількістю підприємств недержавного сектору економіки й обсягом виробленої ним продукції. Що ж стосується обсягу виробленої ними продукції, то він залежить не тільки від кількості підприємств, але і від інших різноманітних чинників і, таким чином, звязок між числом підприємств (x) і обсягом виробництва (y) повинен розглядатися на основі кореляційного аналізу. Це свідчить про те, що обсяг виробництва підприємств недержавного сектору промисловості України повязаний з кількістю підприємств не випадковим, а функціональним чином. В свою чергу, той факт, що кутовий коефіцієнт прямої лінії регресії також практично рівний одиниці означає, що приріст кількості підприємств на один відсоток приводить до збільшення обсягу виробництва також на один відсоток. Іншими словами, зростання обсягів виробництва на промислових підприємствах недержавного сектору економіки носить екстенсивний характер і тим самим процес приватизації в промисловості Україні не реалізував себе в досягненні очікуваної ефективності виробництва.При виборі стратегії економічного розвитку промисловому підприємству необхідно вирішувати питання принципового плану і, насамперед, це відноситься до питання вибору форми власності. По-друге, з метою виконання директив керівних органів країни про обсяги приватизації до недержавного сектору економіки стали відносити підприємства, що, по суті, залишилися державними. Ці підприємства швидко й адекватно відреагували на ринкові зміни, зробивши ставку в основному на власні сили, причому мова йде не тільки про власні ресурси, але і про уміння керівництва самостійно прогнозувати і контролювати ситуацію на ринку і приймати відповідні ефективні рішення. До цієї моделі відносяться підприємства, що слабко реагують на ринкові зміни. При зміні форми власності на підприємствах позитивні результати можуть бути досягнуті лише у випадку, коли приватизація буде супроводжуватися комплексом заходів для зміни традиційних і постарілих структур управління.Незважаючи на те, що Україна має потужну промислову базу, розвинуту інфраструктуру і значні природні і людські ресурси, у даний час вона знаходиться в стадії глибокої кризи. Аналіз її головних причин свідчить про те, що економічну ситуацію в країні варто повязувати не тільки з обєктивними причинами, але і з значни