Розробка теоретичних положень і практичних рекомендацій щодо вдосконалення взаємовідносин владних інституцій у процесі здійснення управління на місцях. Теоретичні аспекти та організаційно-правові механізми управління територіями зі спеціальним статусом.
Аннотация к работе
Прийняття Конституції України у червні 1996р., Законів України “Про місцеве самоврядування в Україні” та “Про місцеві державні адміністрації” підвели законодавчу базу під один з найважливіших процесів державотворення незалежної України - організацію та розвиток системи державної влади та місцевого самоврядування. Законодавство України щодо місцевого самоврядування та реґіонального управління недосконале, що зумовлює проблеми у взаємовідносинах між місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Необхідність комплексного дослідження організації влади на територіях зі спеціальним статусом зокрема, науково-теоретичні аспекти та організаційно-правові механізми функціонування владних інституцій, чинники, що впливають на якість надання публічних послуг населенню, взаємовідносини між місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування обумовлюють у сукупності актуальність теми дисертації. У результаті системного аналізу наукових праць, законодавчої та нормативно-правової бази зясовано відсутність єдиного теоретичного підходу до визначення моделі управління великими містами та містами зі спеціальним статусом, не враховані особливості здійснення місцевого самоврядування та виконавчої влади в них. Для реалізації поставленої мети визначено низку основних завдань: - дослідити розвиток та зміну наукових уявлень щодо організації влади на місцях, нормативно-правове забезпечення територій зі спеціальним статусом та виявити законодавчі протиріччя в системі управління містом зі спеціальним статусом Київ;У першому розділі “Теоретичні та організаційно-правові основи управління територіями зі спеціальним статусом” за результатами системного огляду літератури досліджено розвиток та зміну наукових уявлень щодо організації влади на місцях, понятійно-термінологічний апарат стосовно території зі спеціальним статусом, нормативно-правове забезпечення територій зі спеціальним статусом, виявлено законодавчі протиріччя в системі управління містом зі спеціальним статусом Київ; проаналізовано зарубіжний досвід управління територіями зі спеціальним статусом, Закритими адміністративно-територіальними утвореннями та територіями, на яких розташовані військові формування. Аналіз сучасних теорій та підходів до місцевого самоврядування засвідчив, що науковці здебільшого дотримуються державницької теорії та, що за сучасних умов місцеве самоврядування не може бути нічим іншим як однією з форм децентралізації державної влади на рівень територіальних колективів громадян і тих органів, які вони обирають. Шляхом аналізу нормативно-правового забезпечення територій зі спеціальним статусом у реґіональній структурі України зясовано, що в Україні наявні території зі спеціальним статусом різного функціонального призначення, які регулюються Законами України, серед яких: “Про охорону культурної спадщини”, “Про правовий режим надзвичайного стану”, “Про природно-заповідний фонд”, “Про статус гірських населених пунктів”, “Про столицю України - місто-герой Київ”. Вивчення зарубіжного досвіду управління містами зі спеціальним статусом, досвіду формування органів влади на місцях шляхом порівняльного аналізу дає підстави зробити висновок, що територіальна організація влади та державна реґіональна політика в зарубіжних країнах має певні відмінності, але незважаючи на те, яка форма устрою властива державі - унітарна чи федеративна - саме її центральні органи розробляють державну реґіональну політику, яка зумовлена не тільки суспільним ладом, але й конкретними внутрішніми і зовнішніми умовами, в яких розвивається держава. Аналіз системи управління закритими адміністративно-територіальними утвореннями засвідчив, що існують системи управління територіями, у яких можна поєднати державні інтереси й інтереси місцевих жителів та їх право на самоврядування шляхом вирішення проблем управління не тільки розмежуванням повноважень, а й визначенням територій, на яких діють ці субєкти управління, окреслюючи взаємовідносини між владними інституціями.У дисертаційній роботі розроблені наукові положення та отримані результати, які у сукупності дають змогу вирішити важливу проблему організації влади у містах зі спеціальним статусом та визначення шляхів удосконалення організації влади в місті зі спеціальним статусом Севастополь. Досліджено розвиток та зміну наукових уявлень щодо організації влади на місцях, нормативно-правове забезпечення територій зі спеціальним статусом у реґіональній структурі України та законодавчі протиріччя в системі управління містом зі спеціальним статусом Київ. У результаті системного аналізу наукових праць, законодавчої та нормативно-правової бази зясовано, що на сьогодні відсутній єдиний теоретичний підхід до визначення моделі управління великими містами та містами зі спеціальним статусом, виявлено особливості здійснення місцевого самоврядування та виконавчої влади в них. Зясовано, що територіальний розвиток України характеризується наявністю територій зі спеціальним статусом різного призначення і що крім адміністр